A Woman's Face (Sonnet 20) - Anna Prohaska

A woman’s face with nature’s own hand painted

Hast thou, the master mistress of my passion

A woman’s gentle heart but not acquainted

With shifting change as is false women’s fashion

An eye more bright than theirs less false in rolling

Gilding the object whereupon it gazeth

A man in hue all hues in his controlling

Which steals men’s eyes and women’s souls amazeth

And for a woman wert thou first created

Till Nature as she wrought thee fell a-doting

And by addition me of thee defeated

By adding one thing to my purpose nothing

But since she prick’d thee out for women’s pleasure

Mine be thy love and thy love’s use their treasure

Жіноче обличчя, намальоване власноруч природою

Маєш ти, головна володарка моєї пристрасті

Жіноче серце ніжне, але не знайоме

З мінливими змінами, як і фальшива жіноча мода

Очі яскравіші, ніж їхні, менш фальшиві в перекочуванні

Позолота предмета, на який він дивиться

Людина в кольорі, всі відтінки в його контролі

Що захоплює очі чоловіків і вражає душі жінок

І для жінки ти був спочатку створений

Поки природа, як вона створила тебе, не закохалася

І до того ж я переможений тобою

Додаючи одну річ до моєї мети, нічого

Але з тих пір, як вона підколола тебе для жіночого задоволення

Я буду твоєю любов’ю, а твоя любов користуватиметься своїм скарбом