Matkalla kotiin - Anna Kokkonen

Kyynel taivaan, putosi maahan.

Maa oli hiljaa, ei osannut lohduttaa.

Pimeä painaa, ihoa vasten,

vain sinä voit poistaa sen.

Unien laiva kohoaa matkaan,

sumussa seilaa jo katoaa laineisiin.

Sinua etsin, sinua huudan,

voi pidä mut pinnalla!

Kauanko sydän viipyy matkalla kotiin?

Vielä löytääkö sisään paikalleen?

Liian kauas kun vaeltaa, voi tien sinne unohtaa,

vaan juuret ne pysyy ennallaan.

Sydän lyö tyhjää, näenkö unta.

Vedät mua rantaan ja herätät laineista.

Tuhannet tähdet, valaisee taivaan.

Vain sinä voit loistaa niin.

Kauanko sydän viipyy matkalla kotiin?

Vielä löytääkö sisään paikalleen?

Liian kauas kun vaeltaa, voi tien sinne unohtaa,

vaan juuret ne pysyy ennallaan.

Kauanko sydän viipyy matkalla kotiin?

Vielä löytääkö sisään paikalleen?

Liian kauas kun vaeltaa, voi tien sinne unohtaa,

vaan juuret ne pysyy ennallaan.

Juuret ne pysyy ennallaan.

Сльоза небесна впала на землю.

Країна була тиха, не могла втішити.

Темний притиснутий до шкіри,

тільки ви можете видалити його.

Підіймається корабель мрій,

в тумані вітрило вже зникає в хвилях.

Шукаю тебе, кричу,

може тримати гній на поверхні!

Скільки часу залишається серце в дорозі додому?

Все ще знаходите своє місце?

Занадто далеко, коли ти блукаєш, ти можеш забути туди дорогу,

але коріння їх залишаються незмінними.

Серце б’ється, я бачу сон.

Витягнеш мене на берег і прокинешся від хвиль.

Тисячі зірок, що освітлюють небо.

Тільки ти можеш так сяяти.

Скільки часу залишається серце в дорозі додому?

Все ще знаходите своє місце?

Занадто далеко, коли ти блукаєш, ти можеш забути туди дорогу,

але коріння їх залишаються незмінними.

Скільки часу залишається серце в дорозі додому?

Все ще знаходите своє місце?

Занадто далеко, коли ти блукаєш, ти можеш забути туди дорогу,

але коріння їх залишаються незмінними.

Коріння їх залишаються незмінними.