Radość najpiękniejszych lat - Anna Jantar

To już przedmieścia gorzki smak

Autobus rusza w krótki rejs

Zdyszana biegnę z żartu w żart

Z podróży w podróż, z wiersza w wiersz

I kocham, pragnę, tracę tak

Jak by się chwilą stawał rok

Jak gdyby świat wymykał mi się z rąk

To, co mam, to, co mam

To radość najpiękniejszych lat

To, co mam, to, co mam

To serce, które jeszcze na wszystko stać

To, co mam, to, co mam

To młodość, której nie potrafię kryć

To wiara, że naprawdę umiem żyć

Umiem żyć…

Już jesień i latawców klucz

A w kinach tyle pustych miejsc

Z niedawnych zdarzeń ścieram kurz

Babiego lata wątłą sieć, bo

Jestem wiatrem, śpiewam wiatr

Jestem łąką, trawy źdźbłem

Jak biały jacht, w nieznany płynę dzień

To, co mam, to, co mam

To radość najpiękniejszych lat

To, co mam, to, co mam

To serce, które jeszcze na wszystko stać

To, co mam, to, co mam

To młodość, której nie potrafię kryć

To wiara, że naprawdę umiem żyć

Umiem żyć…

У передмісті має гіркий смак

Автобус здійснює короткий рейс

Задихавшись, біжу від жарту до жарту

Від подорожі до подорожі, від рядка до рядка

І люблю, хочу, програю так

Ніби рік став би моментом

Ніби світ вислизав з моїх рук

Що маю, те й маю

Це радість найпрекрасніших років

Що маю, те й маю

Це серце, яке все ще може

Що маю, те й маю

Це молодість, яку я не можу приховати

Це віра, що я справді можу жити

я можу жити...

Вже осінь і ключові повітряні змії

А в кінотеатрах так багато вільних місць

Я стираю пил від останніх подій

Крихітка сітка немовляти летить, тому що

Я вітер, я співаю вітер

Я — луг, травинка

Як біла яхта, пливу день у невідомість

Що маю, те й маю

Це радість найпрекрасніших років

Що маю, те й маю

Це серце, яке все ще може

Що маю, те й маю

Це молодість, яку я не можу приховати

Це віра, що я справді можу жити

я можу жити...