Монолог - АнимациЯ

В этой вселенной на всех не хватает любви

Миллиарды людей и молитв

Оголенных сердец и голов

Время цинизма - в моде без правил бои,

И мы бьёмся, стоим за своих,

Жаль своих почти нет никого!

Публика в сборе, ладони прибиты к кресту –

Смерть глотает блесну,

Постепенно глотает блесну!

Волосы быстро белеют, а дети растут –

Смерть глотает блесну –

Постепенно глотает блесну!

В этой вселенной на всех не хватает любви –

Одиноко горят фитили,

Возбуждаясь лишь на алкоголь.

Странное дело, но, видимо, нам не с руки

Иногда написать две строки,

Прежде чем отправляться на бой.

Мы на манеже, ладони прибиты к кресту –

Смерть глотает блесну,

Постепенно глотает блесну!

Волосы быстро белеют, а дети растут –

Смерть глотает блесну,

Постепенно глотает блесну!

И неужели это мы....

И раскалились добела

В ринге квартиры и кандальной полутьмы

Два угла.

В этой вселенной на всех не хватает любви –

Миллиарды людей и молитв,

Оголенных сердец и голов.

Всё канет в ленту и кто-то её обновит

Но пока кислород есть в крови,

Я прошу оставайся со мной.

Это случится, я тоже когда-то усну –

Смерть глотает блесну,

Постепенно глотает блесну!

Волосы быстро белеют, а дети растут –

Смерть глотает блесну,

Постепенно глотает блесну!

Смерть глотает блесну

У цьому всесвіті на всіх не вистачає кохання

Мільярди людей і молитов

Оголених сердець і голів

Час цинізму - у моді без правил бої,

І ми б'ємося, стоїмо за своїх,

Жаль своїх майже немає нікого!

Публіка в зборі, долоні прибиті до хреста

Смерть ковтає блешню,

Поступово ковтає блешню!

Волосся швидко біліє, а діти ростуть –

Смерть ковтає блешню –

Поступово ковтає блешню!

У цьому всесвіті на всіх не вистачає кохання –

Самотньо горять ґноти,

Порушуючись лише на алкоголь.

Дивна річ, але, мабуть, нам не з руки

Іноді написати два рядки,

Перш ніж вирушати на бій.

Ми на манежі, долоні прибиті до хреста.

Смерть ковтає блешню,

Поступово ковтає блешню!

Волосся швидко біліє, а діти ростуть –

Смерть ковтає блешню,

Поступово ковтає блешню!

І невже це ми.

І розжарилися до білого

У рингу квартири та кандальної напівтемряви

Два кути.

У цьому всесвіті на всіх не вистачає кохання –

Мільярди людей і молитов,

Оголені серця і голів.

Все кане в стрічку і хтось її оновить

Але поки що кисень є в крові,

Я прошу залишайся зі мною.

Це станеться, я теж колись засну –

Смерть ковтає блешню,

Поступово ковтає блешню!

Волосся швидко біліє, а діти ростуть –

Смерть ковтає блешню,

Поступово ковтає блешню!

Смерть ковтає блешню