Москва - Animal ДжаZ

Соленый снег

Съедает время

И город, словно вчерашний боец,

Раскинув руки,

Утратив тени,

Лежит в краю одиноких сердец.

В его глазах я вижу сталь.

Он никогда не будет моим, а жаль.

Здесь

Нам никогда не стать

Смесью

Меди и стали.

Нам никогда не стать

Чем-то большим,

Чем просто медь и сталь

Из кранов пыль,

Из глаз песок

И озверевшие толпы машин.

Я не один,

Но одинок.

Уходит день и город уйдет вместе с ним.

В его словах дымится сталь.

Он никогда не будет моим, а жаль.

Здесь

Нам никогда не стать

Смесью

Меди и стали.

Нам никогда не стать

Чем-то большим,

Чем просто медь и сталь

Маленькая ложь —

Царство надписей в метро.

Ты меня не ждешь,

Но мне ведь тоже все равно.

Солоний сніг

З'їдає час

І місто, неначе вчорашній боєць,

Розкинувши руки,

Втративши тіні,

Лежить у краю самотніх сердець.

У його очах я бачу сталь.

Він ніколи не буде моїм, а жаль.

Тут

Нам ніколи не стати

Сумішю

Міді і стали.

Нам ніколи не стати

Чимось більшим,

Чим просто мідь і сталь

З кранів пил,

З очей пісок

І звірілі натовпи машин.

Я не один,

Але одинок.

Відходить день і місто піде разом з ним.

У його словах димиться сталь.

Він ніколи не буде моїм, а жаль.

Тут

Нам ніколи не стати

Сумішю

Міді і стали.

Нам ніколи не стати

Чимось більшим,

Чим просто мідь і сталь

Маленька брехня

Царство написів у метро.

Ти мене не чекаєш,

Але ж мені теж однаково.