Grizabella - Andrew Lloyd Webber, "Cats" 1981 Original London Cast

Grizabella intrudes once more, wanting to rejoin her

family and be a part of the celebration.

The cats again

scorn her.

She is left to contemplate her Memory of the time before she left the tribe, when she was once

young, beautiful and happy.

GRIZABELLA:

You see the border of her coat is torn and stained with sand

And you see the corner of her eye twist like a crooked pin

Silence — not a sound from the pavement

Has the moon lost her memory

She is smiling alone

In the lamplight the withered leaves collect at my feet

And the wind begins to moan

Every street lamp seems to beat a fatalistic warning

Someone mutters and the streetlamp gutters

And soon it will be morning

Memory — all alone in the moonlight

I can smile at the old days

I was beautiful then

I remember the time I knew what happiness was

Let the memory live again

She yearns to be accepted, and she stretches out her hand

behind her, hoping another cat will touch her.

It doesn’t happen.

She slinks off into the night.

ACT II

Грізабелла знову вторгається, бажаючи приєднатися до неї

родині та бути частиною святкування.

Знову коти

зневажати її.

Їй залишено споглядати свою спогаду про час до того, як вона залишила плем’я, коли вона колись

молода, красива і щаслива.

ГРИЗАБЕЛЛА:

Ви бачите, що край її пальто розірваний і заплямований піском

І ви бачите, що куточок її ока скручується, як крива шпилька

Тиша — не звук із тротуару

Невже місяць втратила пам'ять

Вона усміхається одна

У світлі лампи зів’яле листя збирається біля моїх ніг

І вітер починає стогнати

Здається, що кожен вуличний ліхтар перевершує фаталістичне попередження

Хтось бурмотить, а ліхтар гасить

І скоро настане ранок

Пам’ять — зовсім один у місячному світлі

Я можу посміхатися старим дням

Тоді я була гарна

Я пригадую час, коли знав, що таке щастя

Нехай знову живе пам'ять

Вона прагне бути прийнятою, і вона простягає руку

позаду неї, сподіваючись, що інший кіт торкнеться її.

Цього не буває.

Вона тікає в ніч.

ДІЯ II