Большая дорога - Андрей Миронов

Застенчивым девушкам, жадным и юным,

Сегодня всю ночь приближались кошмары —

Гнедой жеребец под высоким драгуном,

Роскошная лошадь под пышным гусаром.

Звенели всю ночь сладострастные шпоры,

Мелькали всю ночь молодые майоры,

И долго в плену обнимающих ручек

Барахтался неотразимый поручик.

Спокоен рассвет довоенного мира,

В тревоге уснул городок благочинный,

Мечтая бойцам предоставить квартиры

И женщин им дать — соответственно чину.

Чтоб трясся казак от любви и от спирта,

Чтоб старый полковник не выглядел хмуро,

Уезды дрожат от солдатского флирта,

Тяжелой походки военных амуров.

Большая дорога военной удачи!

О, сколько здесь женщин красивых бежало,

Армейцам любовь отдавая без сдачи,

Без слез, без истерик, без писем, без жалоб.

Я тоже не ангел, я тоже частенько

У двери красавицы шпорами тенькал,

Усы запускал и закручивал лихо,

Пускаясь в любовную неразбериху.

Сором'язливим дівчатам, жадібним і молодим,

Сьогодні всю ніч наближалися кошмари.

Гнідий жеребець під високим драгуном,

Розкішний кінь під пишним гусаром.

Дзвонили всю ніч хтиві шпори,

Мелькали всю ніч молоді майори,

І довго в полоні обіймальних ручок

Барахтався чарівний поручик.

Спокійний світанок довоєнного світу,

У тривозі заснув містечко благочинне,

Мріючи бійцям надати квартири

І жінок їм дати — відповідно до чину.

Щоб трясся козак від любові і від спирту,

Щоб старий полковник не виглядав похмуро,

Повіти тремтять від солдатського флірту,

Тяжкої ходи військових амурів.

Велика дорога військової удачі!

О, скільки тут жінок гарних бігло,

Армійцям кохання віддаючи без здачі,

Без сліз, без істерик, без листів, без скарг.

Я теж не ангел, я теж частенько

У дверей красуні шпорами тінькал,

Вуса запускав і закручував лихо,

Нехай в любовну плутанину.