Хулиганы - Andery Toronto

Мы не читали много книг но почитали старших

Дети городских окраин, сталинских пятиэтажек

Сутки напролёт мы в том обшарпанном подвале

Рисовали свою жизнь не по-детски так мечтая

Никто тогда не знал куда нас заведёт эта дорога

Кто уедет по статье кто раньше всех увидит бога

Кто погрязнет в нищете, кто словит суммы на счета

Кого увидят на щите а кого со щитом в руках

Где был страх, когда мы раз за разом шли на дело

Когда громкий звук сирены, пробивает тело

Братик ты беги, я если чё возьму удар весь на себя

Всё что сумеешь унести потом поделим как семья

Как семья, в моменте нам казалось невозможным

То что время может раскидать по жизни нас куда попало

Что однажды наша дружба тоже станет прошлым

Как все сутки напролёт в стенах того подвала

Время залечи мою душу

Память обезболь мои раны

Когда вспоминаю про дружбу

Как там мои пацаны-хулиганы

Я не предал мечту она всегда мне придавала силы

По пути не моросил как дождь когда все моросили

На квартале в чёрной тачке дым и фришные биты

Рядом пацаны которым нет цены, снова в дебрях суеты

Молодые без мозгов и тормозов

Летели каждый к своей цели, будто слыша чей-то зов

Мы как птицы сбились в стаю, так гораздо веселей

До краёв полные веры пацаны из неполных семей

Мимо статей, по красоте , путь на простоте,

Мы просто те, кто мчат вперёд по взлётной полосе

Тут каждый знает что когда-нибудь поднимется

Но там в конце пути думаю вряд ли это ценится

Мы светимся как звёзды но не те что на экранах

У нас настрой серьёзный брат ищи нас в депутатах

Мы видели всё то что не покажет вам массмедиа

И искренне хотим чтобы этого не видели наши дети

Ми не читали багато книг але шанували старших

Діти міських околиць, сталінських п'ятиповерхівок

Добу безперервно ми в тому обшарпаному підвалі

Малювали своє життя не по-дитячому так мріючи

Ніхто тоді не знав, куди нас заведе ця дорога

Хто поїде за статтею хто раніше за всіх побачить бога

Хто забруднить у злиднях, хто зловить суми на рахунки

Кого побачать на щиті, а кого зі щитом у руках

Де був страх, коли ми щоразу йшли на справу

Коли гучний звук сирени, пробиває тіло

Братику ти біжи, я якщо че візьму удар весь на себе

Все що зумієш забрати потім поділимо як сім'я

Як сім'я, у моменті нам здавалося неможливим

Те, що час може розкидати життя нам куди попало

Що якось наша дружба теж стане минулим

Як всю добу безперервно в стінах того підвалу

Час залікувати мою душу

Пам'ять знеболю мої рани

Коли згадую про дружбу

Як там мої пацани-хулігани

Я не зрадив мрію вона завжди мені надавала сили

По дорозі не морошив як дощ, коли всі моросили

На кварталі в чорній тачці дим та фришні біти

Поруч пацани яким немає ціни, знову в нетрях суєти

Молоді без мізків та гальм

Летіли кожен до своєї мети, ніби чуючи чийсь поклик

Ми як птахи збилися в зграю, так набагато веселіше

До країв повні віри пацани з неповних сімей

Мимо статей, по красі, шлях на простоті,

Ми просто ті, хто мчать вперед по злітній смузі

Тут кожен знає що колись підніметься

Але там наприкінці шляху думаю навряд чи це цінується

Ми світимося як зірки але не ті що на екранах

У нас настрій серйозний брат

Ми бачили все те, що не покаже вам масмедіа

І щиро хочемо, щоб цього не бачили наші діти