Красивая - Анатолий Днепров

Какая же ты красивая,

Болею одной тобой.

Родная, любимая, милая,

Ненадобно мне другой.

Вся жизнь, как на зебре полосы,

То розы, а то кресты.

Упрямо шепчу вполголоса,

Что очень нужна мне ты.

Вся жизнь, как на зебре полосы,

То розы, а то кресты.

Упрямо шепчу вполголоса,

Что очень нужна мне ты.

Глаза, твои руки, волосы

Хочу целовать всегда.

И что-то шептать вполголоса,

Надеясь услышать — Да.

Пускай поседеют волосы,

И годы сожгут мосты,

Я буду твердить вполголоса,

Что очень нужна мне ты.

Пускай поседеют волосы,

И годы сожгут мосты,

Я буду твердить вполголоса,

Что очень нужна мне ты.

Но если сломаюсь колосом,

Уйду за края черты,

Успею сказать вполголоса,

Что очень нужна мне ты.

Но если сломаюсь колосом,

Уйду за края черты,

Успею сказать вполголоса,

Что очень нужна мне ты.

Яка ж ти гарна,

Вболіваю однією тобою.

Рідна, кохана, мила,

Непотрібно мені інший.

Все життя, як на Зебрі смуги,

То троянди, а то хрести.

Вперто шепочу напівголосно,

Що ти мені дуже потрібна.

Все життя, як на Зебрі смуги,

То троянди, а то хрести.

Вперто шепочу напівголосно,

Що ти мені дуже потрібна.

Очі, твої руки, волосся

Хочу цілувати завжди.

І щось шепотіти впівголоса,

Сподіваючись почути — Так.

Нехай посивіє волосся,

І роки спалять мости,

Я буду твердити напівголосно,

Що ти мені дуже потрібна.

Нехай посивіє волосся,

І роки спалять мости,

Я буду твердити напівголосно,

Що ти мені дуже потрібна.

Але якщо зламаюся колосом,

Піду за крайні риси,

Встигну сказати напівголосно,

Що ти мені дуже потрібна.

Але якщо зламаюся колосом,

Піду за крайні риси,

Встигну сказати напівголосно,

Що дуже потрібна мені ти.