Willie of Winsbury (Child 100) - Anaïs Mitchell, Jefferson Hamer

The king has been a prisoner

And a prisoner long in Spain

And Willie of the Winsbury

Has lain long with his daughter Jane

«What ails you, what ails you, my daughter Jane?

Why, you look so pale and wan

Oh, have you had any ill sickness

Or yet been sleeping with a man?»

«I have not had any ill sickness

Nor yet been sleeping with a man

It is for you my father dear

For biding so long in Spain»

«Cast off, cast off your robe and gown

Stand naked on the stone

That I might know you by your shape

If you be maiden or none»

And she’s cast off her robe and gown

Stood naked on a stone

Her apron was tight and her waist was round

Her face was pale and wan

«And was it with a lord or a gentleman

Or a man of wealth and fame?

Or was it with one of my servingmen

While I was a prisoner in Spain?»

«No, it wasn’t with a lord or a gentlemen

Or a man of wealth and fame

It was with Willie of Winsbury

I could bide no longer alone»

And the king has called his servingmen

By one, by two, by three

Saying «Where is this Willie of Winsbury?

For hanged he shall be»

And when they came before the king

By one, by two, and by three

Willie should have been the first of them

But the last of them was he

And Willie of the Winsbury

All dressed up in red silk

His hair hung like the strands of gold

His breast was white as milk

«No wonder, no wonder», the king he said

«That my daughter’s love you did win

If I were a woman as I am a man

In my own bed you would have been —

And will you marry my daughter Jane

By the faith of your right hand?

And I’ll make you the lord of my servingmen

I’ll make you the heir to my land"

«Oh yes, I’ll marry your daughter Jane

By the faith of my right hand

But I’ll not be the lord of any man

I’ll be not be the heir to your land»

And he’s raised her up on a milk white steed

And himself on a dapple gray

He has made her the lady of as much land

As she can ride on a long summer’s day

Король був у полоні

І в’язень, який довго перебував у Іспанії

І Віллі з Вінсбері

Довго пролежав з дочкою Джейн

«Що з тобою, що з тобою, моя дочко Джейн?

Ви виглядаєте таким блідим і слабким

О, у вас була якась хвороба?

Або ще спала з чоловіком?»

«Я не хворів

І ще не спала з чоловіком

Це для вас мій батьку, дорогий

За так довго в Іспанії»

«Скинь, скинь свою мантію та халат

Встаньте голими на камінь

Щоб я впізнала тебе за твоєю фігурою

Якщо ти дівча чи не »

І вона скинула халат і сукню

Стояв голим на камені

Її фартух був тісним, а талія була круглою

Її обличчя було бліде й тьмяне

«І чи було це з лордом чи джентльменом

Або людина багатства та слави?

Або це було з одним із моїх служників

Коли я був в’язнем в Іспанії?»

«Ні, це було не з лордом чи джентльменами

Або людина багатства та слави

Це було з Віллі з Вінсбері

Я не міг більше сидіти сам»

І цар покликав своїх слуг

По один, два, три

Сказати: «Де цей Віллі з Вінсбері?

За повішений він буде»

І коли вони прийшли до царя

По один, два і три

Віллі мав бути першим із них

Але останнім із них був він

І Віллі з Вінсбері

Усі одягнені в червоний шовк

Його волосся звисало, як золоті пасма

Його груди були білі, як молоко

«Не дивно, не дивно», — сказав він королю

«Що любов моєї дочки ти переміг

Якби я був жінкою, як я чоловік

У моєму ліжку ти був би —

І чи одружишся ти з моєю дочкою Джейн

Вірою правої руки Твоєї?

І я зроблю вас володарем своїх служників

Я зроблю тебе спадкоємцем моєї землі"

«Так, я одружуся з вашою дочкою Джейн

Вірою правої руки моєї

Але я не буду володарем будь-якої людини

Я не буду спадкоємцем твоєї землі»

І він виростив її на молочно-білому коні

А сам на сірий яблуні

Він зробив її дамою стільки землі

Як вона може кататися в довгий літній день