Tam Lin (Child 39) - Anaïs Mitchell, Jefferson Hamer

Janet sits in her lonely room

Sewing a silken seam

And looking out on Carterhaugh

Among the roses green

And Janet sits in her lonely bower

Sewing a silken thread

And longed to be in Carterhaugh

Among the roses red

She’s let the seam fall at her heel

The needle to her toe

And she has gone to Carterhaugh

As fast as she can go

She hadn’t pulled a rose, a rose

A rose, but only one

When then appeared him, young Tamlin

Says, «Lady, let alone»

«What makes you pull the rose, the rose?

What makes you break the tree?

What makes you come to Carterhaugh

Without the leave of me?»

«But Carterhaugh is not your own

Roses there are many

I’ll come and go all as I please

And not ask leave of any»

And he has took her by the hand

Took her by the sleeve

And he has laid this lady down

Among the roses green

And he has took her by the arm

Took her by the hem

And he has laid this lady down

Among the roses red

There’s four and twenty ladies fair

Sewing at the silk

And Janet goes among them all

Her face as pale as milk

And four and twenty gentlemen

Playing at the chess

And Janet goes among them all

As green as any glass

Then up and spoke her father

He’s spoken meek and mild

«Oh, alas, my daughter

I fear you go with child»

«And is it to a man of might

Or to a man of means

Or who among my gentlemen

Shall give the babe his name?»

«Oh, father, if I go with child

This much to you I’ll tell

There’s none among your gentlemen

That I would treat so well»

«And, father, if I go with child

I must bear the blame

There’s none among your gentlemen

Shall give the babe his name»

She’s let the seam fall at her hell

The needle to her toe

And she has gone to Carterhaugh

As fast as she could go

And she is down among the weeds

Down among the thorn

When then appeared Tamlin again

Says, «Lady, pull no more»

«What makes you pull the poison rose?

What makes you break the tree?

What makes you harm the little babe

That I have got with thee?»

«Oh I will pull the rose, Tamlin

I will break the tree

But I’ll not bear the little babe

That you have got with me»

«If he were to a gentleman

And not a wild shade

I’d rock him all the winter’s night

And all the summer’s day»

«Then take me back into your arms

If you my love would win

And hold me tight and fear me not

I’ll be a gentleman»

«But first I’ll change all in your arms

Into a wild wolf

But hold me tight and fear me not

I am your own true love»

«And then I’ll change all in your arms

Into a wild bear

But hold me tight and fear me not

I am your husband dear»

«And then I’ll change all in your arms

Into a lion bold

But hold me tight and fear me not

And you will love your child»

At first he changed all in her arms

Into a wild wolf

She held him tight and feared him not

He was her own true love

And then he changed all in her arms

Into a wild bear

She held him tight and feared him not

He was her husband dear

And then he changed all in her arms

Into a lion bold

She held him tight and feared him not

The father of her child

And then he changed all in her arms

Into a naked man

She’s wrapped him in her coat so warm

And she has brought him home

Джанет сидить у своїй самотній кімнаті

Вишивання шовкового шва

І дивлячись на Картерхау

Серед троянд зелені

А Джанет сидить у своїй самотній беседці

Шиття шовковою ниткою

І хотів бути у Картерхау

Серед троянд червоних

Вона дозволила шву впасти на її п’яту

Голка до її пальця ноги

І вона пішла до Картерхау

Так швидко, як вона може піти

Вона не вирвала троянду, троянду

Троянду, але лише одну

Коли потім з'явився він, молодий Тамлін

Каже: «Пані, нехай»

«Що змушує вас тягнути троянду, троянду?

Що змушує вас зламати дерево?

Що змушує вас прийти до Картерхау

Без мого дозволу?»

«Але Картерхау не ваш

Троянд багато

Я буду приходити і йти все, як забажаю

І не просити відпустки ні в кого»

І він узяв її за руку

Взяв її за рукав

І він поклав цю жінку

Серед троянд зелені

І він узяв її за руку

Взяв її за поділ

І він поклав цю жінку

Серед троянд червоних

Ярмарок двадцять чотири дами

Шиття по шовку

І Джанет йде серед них усіх

Її обличчя бліде, як молоко

І двадцять чотири джентльмени

Гра в шахи

І Джанет йде серед них усіх

Зелений, як будь-яке скло

Потім підвівся і заговорив її батько

Він говорив лагідно і м’яко

«Ой, на жаль, моя донечка

Я боюся, що ти ходиш з дитиною»

«І чи це для сильної людини

Або достатній людині

Або хто з моїх джентльменів

Дати дитині його ім'я?»

«О, батьку, якщо я піду з дитиною

Ось що я вам розповім

Серед ваших джентльменів нікого немає

Що я б так добре ставився»

«І, батьку, якщо я піду з дитиною

Я повинен нести вину

Серед ваших джентльменів нікого немає

Дати малюкові його ім'я»

Вона пустила шов в її пекло

Голка до її пальця ноги

І вона пішла до Картерхау

Так швидко, як могла

І вона внизу серед бур’янів

Вниз серед колючок

Коли потім знову з'явився Тамлін

Каже: «Пані, не тягніть більше»

«Що змушує вас тягнути отруйну троянду?

Що змушує вас зламати дерево?

Що змушує вас шкодити маленькій дитинці

Що я маю з тобою?»

«О, я витягну троянду, Тамліне

Я зламаю дерево

Але я не виношу малечу

Що ти маєш зі мною»

«Якби він був з джентльменом

І не дикий відтінок

Я качав його всю зимову ніч

І весь літній день»

«Тоді візьми мене назад у свої обійми

Якби ти моя любов перемогла

І тримай мене міцно й не бійся мене

Я буду джентльменом»

«Але спочатку я все зміню у твоїх руках

У дикого вовка

Але тримай мене міцно й не бійся мене

Я твоє власне справжнє кохання»

«І тоді я все зміню у твоїх руках

У дикого ведмедя

Але тримай мене міцно й не бійся мене

Я твій чоловік, дорогий»

«І тоді я все зміню у твоїх руках

У лев сміливий

Але тримай мене міцно й не бійся мене

І ти будеш любити свою дитину»

Спочатку він змінив усе в її руках

У дикого вовка

Вона міцно тримала його і не боялася

Він був її власною справжньою любов’ю

А потім він все змінився в її руках

У дикого ведмедя

Вона міцно тримала його і не боялася

Він був її чоловіком дорогим

А потім він все змінився в її руках

У лев сміливий

Вона міцно тримала його і не боялася

Батько її дитини

А потім він все змінився в її руках

В голого чоловіка

Вона так тепло загорнула його у своє пальто

І вона привела його додому