Беляши - Anacondaz

Времени вагон, вроде, но я вечно занят

В моей природе всё идёт строго по расписанию

Все минуты забиты важными делами

Главное — успеть в сроки, не проебать дедлайны

Я конечно не мечтаю, что журнал Forbes

Меня когда-нибудь выберет человеком года

Скорее всего, я просто себе отращу горб

Огромную опухоль мозга, геморрой и бороду

Хочу минут 15 слегка проветрить череп

От бесконечных речей и их пустых значений

Хочу спрятаться куда-нибудь, чтобы без палева

Никого не слышать, ни с кем не разговаривать

Пора бы нажать на «Stop», пора бы сделать паузу

Залезть к Богу под юбку или к черту за пазуху

Абонент недоступен, его всё заебало (всё!)

«Оставьте сообщение после сигнала»

Я соблюдаю режим, радуюсь, что жив

Времени вагон, релакс, некуда спешить

Улица кишит людьми, а вокруг ни души

И только телефон в кармане глухо дребезжит

Я соблюдаю режим, радуюсь, что жив

Времени вагон, релакс, некуда спешить

Улица кишит людьми, а вокруг ни души

Стою на остановке, жую беляши

По-моему, самое время отложить все дела

Может, свалить с работы или притвориться мёртвым?

А лучше, просто забить на всё, одеть акваланг

И лечь на самое дно, где меня никто не найдёт

Мой океан идеален, пусть и выдуман весь он

В нем нет авралов, тревог, волнений и стресса

В нем для проблем и забот нет свободного места

Тут только я, кислородный баллон и синяя бездна,

А всё, что вне этой системы не важно

Я не верю в реинкарнацию, но всё же, Господи

Когда я умру, пожалуйста, сделай меня черепашкой

Я буду прятаться в панцире, наружу высунув нос один

И в любую погоду: днём, ночью и утром

В моём домике будет спокойно, тепло и уютно

Никаких мобильных, никаких компьютеров

Пора за работу, дела не ждут

Я соблюдаю режим, радуюсь, что жив

Времени вагон, релакс, некуда спешить

Улица кишит людьми, а вокруг ни души

И только телефон в кармане глухо дребезжит

Я соблюдаю режим, радуюсь, что жив

Времени вагон, релакс, некуда спешить

Улица кишит людьми, а вокруг ни души

Стою на остановке, жую беляши

Часу вагон, начебто, але я вічно зайнятий

У моїй природі все йде строго за розкладом

Усі хвилини забиті важливими справами

Головне - встигнути в строки, не проебать дедлайн

Я звичайно не мрію, що журнал Forbes

Мене колись вибере людиною року

Швидше за все, я просто собі відрощу горб

Величезну пухлину мозку, геморой та бороду

Хочу хвилин 15 злегка провітрити череп

Від нескінченних промов та їх порожніх значень

Хочу сховатися кудись, щоб без палева

Нікого не чути, ні з ким не розмовляти

Час би натиснути на «Stop», час би зробити паузу

Залізти до Бога під спідницю або до біса за пазуху

Абонент недоступний, його все заебало (все!)

"Залиште повідомлення після сигналу"

Я дотримуюсь режиму, радію, що живий

Часу вагон, релакс, нікуди поспішати

Вулиця кишить людьми, а довкола ні душі

І тільки телефон у кишені глухо деренчить

Я дотримуюсь режиму, радію, що живий

Часу вагон, релакс, нікуди поспішати

Вулиця кишить людьми, а довкола ні душі

Стою на зупинці, жую біляші

На мою думку, саме час відкласти всі справи

Може, звалити з роботи чи прикинутися мертвим?

А краще просто забити на все, одягнути акваланг

І лягти на саме дно, де мене ніхто не знайде

Мій океан ідеальний, нехай і вигадано весь він

У ньому немає авралів, тривог, хвилювань та стресу

У ньому для проблем та турбот немає вільного місця

Тут тільки я, кисневий балон та синя безодня,

А все, що поза цією системою не важливо

Я не вірю в реінкарнацію, але все ж таки, Господи

Коли я помру, будь ласка, зроби мене черепашкою

Я ховатимуся в панцирі, назовні висунувши ніс один

І в будь-яку погоду: вдень, вночі та вранці

У моєму будиночку буде спокійно, тепло та затишно

Жодних мобільних, жодних комп'ютерів

Час за роботу, справи не чекають

Я дотримуюсь режиму, радію, що живий

Часу вагон, релакс, нікуди поспішати

Вулиця кишить людьми, а довкола ні душі

І тільки телефон у кишені глухо деренчить

Я дотримуюсь режиму, радію, що живий

Часу вагон, релакс, нікуди поспішати

Вулиця кишить людьми, а довкола ні душі

Стою на зупинці, жую біляші