Poema No. 20 - Anabantha

Puedo escribir los versos más tristes

Esta noche

Por que en noches como esta

Lo tuve entre mis brazos

La noche esta estrellada

Y tiritan azules los astros a lo lejos… a lo lejos

El viento de la noche gira en el cielo

Y canta… y canta

Yo lo quise yo lo quise

Y a veces él me quiso… También me quiso

Lo besaba tantas veces

Bajo el cielo infinito… infinito

El me quiso y a veces yo también lo quería

Como no haber amado sus grandes, ojos fijos

Puedo escribir los versos más tristes esta noche

Pensar que no lo tengo y sentir que lo he perdido

Es tan corto el amor y es tan largo el olvido

Oír la noche inmensa, más inmensa sin el

Я можу писати найсумніші вірші

Сьогодні ввечері

бо в такі ночі

Я тримав його на руках

ніч зоряна

І зорі синіють вдалині... вдалині

В небі крутиться нічний вітер

І співати… і співати

Я хотів цього Я хотів цього

І іноді він любив мене… Він теж мене любив

Я цілувала його стільки разів

Під безмежним небом... нескінченним

Він любив мене, а іноді я також любила його

Як не полюбити її великі нерухомі очі

Сьогодні ввечері я можу написати найсумніші вірші

Думати, що у мене його немає, і відчувати, що я його втратив

Кохання таке коротке, а забуття таке довге

Почуй величезну ніч, ще більшу без нього