Recueillement - Amesoeurs

Sois sage, ô ma douler, et-tiens toi plus tranquille.

Tu réclamas le soir;

il descend;

le voici:

Une atmosphère obscure enveloppe la ville,

Aux uns portant la paix, aux autres le souci.

Pendant que des mortels la multitude vile,

Sous le fouet du plaisir, ce borreau sans merci,

Va cueillir des remords dans la fête servile,

Ma douleur, donne-moi la main;

viens par ici,

Loin d’eux.

Vois se pencher les défuntes années,

Sur les balcons du ciel, en robes surannées;

Surgir du fond des eaux le regret souriant;

Le soleil moribon s’endormir sous une arche,

Et, comme un long linceul traînant à l’orient,

Entends, ma chère, entends la douce nuit qui marche.

Будь мудрим, о мій біль, і заспокойся.

Ви претендували на вечір;

він спускається;

ось:

Похмура атмосфера огортає місто,

Комусь приносить мир, іншим турбує.

Поки мерзенна безліч смертних,

Під батогом насолоди цей нещадний кат,

Збирає докори сумління в чорній вечірці,

Мій біль, дай мені свою руку;

ходи сюди,

Далеко від них.

Дивіться, як зниклі роки нахиляються,

На райських балконах, у старомодних шатах;

Здіймається з дна вод усміхнений жаль;

Вмираюче сонце засинає під аркою,

І, як довгий саван, що тягнеться на сході,

Почуй, мій милий, почуй тиху ходячу ніч.