Água e Mel - Amália Rodrigues

Amália Rodrigues — Água E Mel

By Carlos Barbosa De Carvalho Miguel Ramos

Entre os ramos de pinheiro

Vi o luar de Janeiro

Quando ainda havia sol

E numa concha da praia

Ouvi a voz que desmaia

Do secreto rouxinol

Com água e mel

Comi pão com água e mel

E do vão duma janela

Beijei sem saber a quem

Tenho uma rosa

Tenho uma rosa e um cravo

Num cantarinho de barro

Que me deu a minha mãe

Fui p’la estrada nacional

E pela mata real

Atrás dum pássaro azul

No fundo dos olhos trago

A estrada de Santiago

E o cruzeiro do sul

Abri meus olhos

Abri meus olhos ao dia

E escutei a melodia

Que ao céu se eleva de pó

Do vinho novo

Se provei o vinho novo

Se amei o rei e o povo

Meu Deus por que estou tão só

Амалія Родрігес — Água E Mel

Карлос Барбоса де Карвальо Мігель Рамос

Серед гілок сосни

Місячне сяйво січня

коли ще було сонце

І в мушлі на пляжі

Я почув голос, який знепритомнів

Від таємного соловейка

З водою і медом

Я їв хліб з водою і медом

І з отвору вікна

Я цілувала, не знаючи кого

У мене є троянда

У мене є троянда і гвоздика

У маленькому глиняному куточку

Що дала мені мама

Я виїхав на національну дорогу

І крізь королівський ліс

Позаду синій птах

В задній бік я приношу

Шосе Сантьяго

І південний круїз

відкрив очі

Я відкрив очі на день

І послухав мелодію

Що до неба піднімається з пороху

молодого вина

Якби я скуштував молодого вина

Якби я любив короля і народ

Боже, чому я такий самотній