Журавли - Алла Баянова

Здесь, под небом чужим, я как гость нежеланный,

Слышу крик журавлей, улетающих вдаль.

Сердце бьётся сильней, видя птиц караваны,

В дорогие края провожаю их я.

Вот всё ближе они и всё громче рыданья,

Словно скорбную весть они мне принесли,

Из какого же вы неприветного края

Прилетели сюда на ночлег, журавли.

Холод, дождь и туман, непогода и слякоть,

Вид угрюмых людей и печальной земли…

Ах, как больно душе, как хочется плакать,

Перестаньте рыдать надо мной журавли.

Пронесутся они мимо скорбных распятий,

Мимо старых церквей и больших городов,

А вернутся назад им раскроет объятья

Дорогая земля и Отчизна моя.

1850-е годы

Тут, під чужим небом, я як гість небажаний,

Чую крик журавлів, що відлітають у далечінь.

Серце б'ється сильніше, бачачи птахів каравани,

У дорогі краї проводжаю їх я.

Ось все ближче вони і все голосніше ридання,

Немов скорботну звістку вони мені принесли,

Із якого ви непривітного краю

Прилетіли сюди на ночівлю, журавлі.

Холод, дощ і туман, негода і сльота,

Вигляд похмурих людей і печальної землі…

Ах, як боляче душі, як хочеться плакати,

Перестаньте плакати наді мною журавлі.

Пронесуться вони повз скорботні розп'яття,

Повз старі церкви і великі міста,

А повернуться назад їм розкриє обійми

Дорога земля і Вітчизна моя.

1850-ті роки