Тоска по Родине - Алла Баянова

Я иду не по нашей земле,

Просыпается серое утро.

Вспоминаешь ли ты обо мне,

Дорогая моя златокудрая?

Предо мною чужие поля

Как у нас голубом тумане,

Серебрятся в дали тополя

Этим утром, холодным ранним.

Я тоскую по Родине,

По родной стороне моей.

Я теперь далеко, далеко.,

В незнакомой стране.

Я тоскую по русским полям.

Мою боль не унять мне без них,

И по серым любимым глазам,

Как мне грустно без них.

Проезжаю теперь Бухарест,

Всюду слышу я речь не родную.

И от всех незнакомых мне мест

Я о Родине больше тоскую.

Там идут проливные дожди,

Их мелодия с детства знакома.

Дорогая любимая, жди.

Не отдам моё счастье другому.

Я тоскую по Родине…

(Тест написал К.М.Н. 17.08.09 г.)

Я іду не по нашій землі,

Прокидається сірий ранок.

Згадуєш або ти про мене,

Дорога моя златокудра?

Переді мною чужі поля

Як у нас блакитному тумані,

Срібляться в далі тополі

Цього ранку, холодним раннім.

Я сумую за Батьківщиною,

По рідній стороні моїй.

Я тепер далеко, далеко.

У незнайомій країні.

Я сумую за російськими полями.

Мій біль не вгамувати мені без них,

І по сірих улюблених очах,

Як мені сумно без них.

Проїжджаю тепер Бухарест,

Усюди чую я промову нерідну.

І від всіх незнайомих мені місць

Я про Батьківщину більше сумую.

Там йдуть зливи,

Їхня мелодія з дитинства знайома.

Люба кохана, чекай.

Не віддам моє щастя іншому.

Я сумую за Батьківщиною…

(Тест написав К.М.Н. 17.08.09 г.)