La Recessione - ALICE

Rivedremo calzoni coi rattoppi

Rossi tramonti sui borghi

Vuoti di macchine

Pieni di povera gente

Che sarà tornata da Torino o dalla Germania

I vecchi saranno padroni dei loro muretti

Come poltrone di senatori

E i bambini sapranno che la minestra è poca

E cosa significa un pezzo di pane

E la sera sarà più nera della fine del mondo

E di notte sentiremmo i grilli o i tuoni

E forse qualche giovane

Tra quei pochi tornati al nido tirerà fuori un mandolino

L’aria saprà di stracci bagnati

Tutto sarà lontano

Treni e corriere passeranno

Ogni tanto come in un sogno

E città grandi come mondi

Saranno piene di gente che va a piedi

Con i vestiti grigi

E dentro gli occhi una domanda che non è di soldi

Ma è solo d’amore

Soltanto d’amore

Le piccole fabbriche

Sul più bello di un prato verde

Nella curva di un fiume

Nel cuore di un vecchio bosco di querce

Crolleranno un poco per sera

Muretto per muretto

Lamiera per lamiera

E gli antichi palazzi

Saranno come montagne di pietra

Soli e chiusi com’erano una volta

E la sera sarà più nera della fine del mondo

E di notte sentiremmo i grilli o i tuoni

L’aria saprà di stracci bagnati

Tutto sarà lontano

Treni e corriere passeranno

Ogni tanto come in un sogno

E i banditi avranno il viso di una volta

Con i capelli corti sul collo

E gli occhi di loro madre

Pieni del nero delle notti di luna

E saranno armati solo di un coltello

Lo zoccolo del cavallo

Toccherà la terra

Leggero come una farfalla

E ricorderà ciò che è stato il silenzio il mondo

E ciò che sarà

Розглянемо штани з латками

Червоні заходи сонця над селами

Порожнечі машини

Повно бідних людей

Що вона повернеться з Турина чи Німеччини

Старі будуть господарями своїх стін

Як місця сенаторів

І діти знатимуть, що супу мало

А що значить шматок хліба

І вечір буде чорнішим за кінець світу

А вночі ми чули цвіркунів чи грім

І, можливо, молодь

Серед тих небагатьох, хто повернувся до гнізда, він витягне мандоліну

У повітрі буде пахнути мокрим ганчір’ям

Все буде далеко

Проїдуть потяги і кур'єр

Часом як уві сні

І міста, великі, як світи

Вони будуть повні людей, які ходять

З сірим одягом

І в очах питання, яке не про гроші

Але це лише любов

Тільки від кохання

Маленькі заводи

На найкрасивішій із зеленої галявини

У вигині річки

У серці старого дубового лісу

До вечора вони трохи зруйнуються

Стіна за стіною

Лист за листом

І старовинні будівлі

Вони будуть як кам’яні гори

Самотні й закриті, як колись

І вечір буде чорнішим за кінець світу

А вночі ми чули цвіркунів чи грім

У повітрі буде пахнути мокрим ганчір’ям

Все буде далеко

Проїдуть потяги і кур'єр

Часом як уві сні

А у бандитів буде обличчя колись

З коротким волоссям на шиї

І мамині очі

Повний темряви місячних ночей

І вони будуть озброєні лише ножем

Копито коня

Воно торкнеться землі

Легкий, як метелик

І згадає, якою тишею був світ

А що буде