Взаперти - Alfaro

твои силуэты на домах за стеклом,

давит серость уж слишком.

родные места становятся знакомыми,

и в подсознании они лишние.

легкость оконных рам… так проста.

свет утреннего круга — испепелил меня,

и где-то между 5 и 6 часами, свой прах сдал-

солнцу, что соком лучей стекает перилами.

править не мог внутренним миром своим

и с левого фланга другие ценности.

слепо так.

но голова сильнее сваи

и легко ложится под прицелы.

мне так просто из двух зол выбрать третье:

по наблюдениям медиков — безысходность не лечится…

мне плевать на лето, мне глубоко плевать на день мой,

я живу тобою и вечером.

внизу мелкая жизнь, но это радует,

лишь воспроизведя с паузы улыбку.

вещают через шумы, тишине мешая, будущее по радио,

прощаясь с правдой сказал спасибо.

спасибо жизни за искренность,

искры ее смешались с памятью-хворостом.

я вполне взрослый, чтоб принять любую истину,

важно лишь с каких рук приму хотя бы горсть ее.

ключ к времени, кременем дверь выбита,

все сказки с хорошим концом — давно порваны в клочья,

принцессы и принцы потустороннего мира

пусть тоже испробуют на себе одиночество…

я не спал ночами и лишь тогда танцевал.

запутан в однокомнатной квартире.

и даже если тебе кто-нибудь шансы даст

скажи «всё хорошо"своим неуклюжим курсивом…

твої силуети на будинках за склом,

тисне сірість вже надто.

рідні місця стають знайомими,

і в підсвідомості вони зайві.

легкість віконних рам… така проста.

світло вранішнього кола — спопелило мене,

і десь між 5 і 6 годинами, свій порох здав-

сонцю, що соком променів стікає перилами.

правити не міг внутрішнім світом своїм

та з лівого флангу інші цінності.

сліпо так.

але голова сильніша за палі

і легко лягає під приціли.

мені так просто з двох зол вибрати третє:

за спостереженнями медиків - безвихідь не лікується ...

мені начхати на літо, мені глибоко начхати на день мій,

я живу тобою і ввечері.

внизу дрібне життя, але це радує,

лише відтворивши з паузи посмішку.

віщають через шуми, тиші заважаючи, майбутнє за радіо,

прощаючись із правдою сказав дякую.

дякую за життя за щирість,

іскри її змішалися з пам'яттю-хмизом.

я цілком дорослий, щоб прийняти будь-яку істину,

важливо лише з яких рук прийму хоча би жменю її.

ключ до часу, кременем двері вибиті,

всі казки з гарним кінцем давно розірвані на шматки,

принцеси та принці потойбічного світу

нехай теж випробувать на собі самотність…

я не спав ночами і лиш тоді танцював.

заплутаний в однокімнатній квартирі.

і навіть якщо тобі хтось шанси дасть

скажи «все добре» своїм незграбним курсивом.