Weißt du noch - Alexandra

Frühling kam auf den silbernen Schwingen der Nacht,

Frühling war in den Weiden am Ufer erwacht,

Und sie neigten die Zweige tief

auf den See der ruhig schlief —

Weißt Du noch, wie uns oft erst

die Dämm'rung des Morgens heimwärts rief?

Auf den Feldern am See war der Sommer erblüht,

Und die Lerchen verkündeten jubelnd sein Lied,

Doch wir lauschten den Sommer

dann nur der eig’nen Herzen Klang —

Weißt Du noch, wie sich über uns

leuchtend das Blau des Mittags schwang?

Längst schon zogen die Schwalben hinaus, über's Meer,

Fand der Herbst ihre Nester verlassen und leer,

Und am See wartet tief verschneit

nur auf mich die Einsamkeit —

Weißt Du noch, all' die Träume,

die Pläne, der kurze Weg zu zweit?

Weißt Du noch,

immer kehrten die Schwalben zurück, zur Frühlingszeit…

На срібних крилах ночі прийшла весна

У вербах біля берега прокинулася весна,

І низько схилили гілки

на озері, що спокійно спало —

Ви пам’ятаєте, як ми часто робимо спочатку

сутінки ранку покликали додому?

На полях біля озера зацвіло літо,

І жайворонки радіючи оголосили його пісню,

Але ми послухали літо

тоді тільки звук твого власного серця -

Пам'ятаєш, як про нас

яскраво замахнулась блакить полудня?

Давно вийшли ластівки, за море,

Осінь знайшла їхні гнізда безлюдні й порожні,

А на озері чекає глибокий сніг

тільки на мені самотність —

Чи пам'ятаєте всі сни

плани, короткий шлях для двох?

Знаєш, що,

ластівки завжди поверталися, навесні...