Heavy Hangs the Albatross - Alesana

I’ve made up my mind and I will be leaving

Leaving this cruel, dark world for the soulless to share

But first…

Women will shriek and watch their husbands bleed

Child will cry and watch their mothers die

Because tonight…

Tonight we all go to hell!

Why?

I have to let go of what happened to my love

I am taking out on everyone else all the problems I’ve brought on myself

When I made your heart melt

My belle, we soon will meet again

There’s nothing left for me to lose except confusion

I’m finished trying to tell myself this will go away

There’s no one left to talk me down

My feet are slipping…

One day I hope my name doesn’t bring back memories

Of the day that I left her

Goodbye, so long

My heart belongs to the one I am chasing after

For better, or even for worse, remember me forever…

Now the only question left is how to take you all down with me

The coroner will have his hands full tonight

That is if he is not among the dead

Dead will choke the streets with such vulgarity that grown men will weep

And then you will find the end is drawing night

The dizziness stuns me, would someone please distract me?

Can I really get through this?

Can I really betray myself?

There’s sweat on my hands and a knife at my throat

And as the blade bites my skin Annabel appears…

Я прийняв рішення і піду

Залишити цей жорстокий темний світ, щоб бездушні ділитися

Але спочатку…

Жінки будуть кричати і дивитися, як їхні чоловіки стікають кров’ю

Дитина буде плакати і дивитися, як вмирають їхні матері

Тому що сьогодні ввечері…

Сьогодні ввечері ми всі підемо до пекла!

Чому?

Мені потрібно відпустити те, що сталося з моєю любов’ю

Я виношу на всіх інших усі проблеми, які створив сам

Коли я змусив твоє серце розтопитися

Красуня моя, скоро ми знову зустрінемося

Мені не залишається нічого втрачати, крім розгубленості

Я закінчив намагатися сказати собі, що це зникне

Немає нікого, хто б міг мене переговорити

Мої ноги ковзають…

Одного дня я сподіваюся, що моє ім’я не навідає спогади

Про той день, коли я залишив її

До побачення

Моє серце належить тому, за яким я ганяюся

На краще чи навіть на гірше, пам’ятай мене назавжди…

Тепер залишається лише питання, як забрати вас усіх зі мною

Сьогодні ввечері у коронера будуть повні руки

Це якщо його нема серед загиблих

Мертві будуть душити вулиці такою вульгарністю, що дорослі чоловіки будуть плакати

І тоді ви побачите, що кінець — ніч малювання

Запаморочення мене приголомшує, хтось може мене відвернути?

Чи можу я справді пройти через це?

Чи можу я справді зрадити себе?

У мене піт на руках і ніж у горлі

І коли лезо кусає мою шкіру, з’являється Аннабель…