Прославление Олега Соханевича - Алексей Хвостенко (Хвост)

В море Черном плывет Россия

Вдоль советских берегов,

Волны катятся большия

От стальных её бортов.

А с советских полей

Дует гиперборей,

Поднимая чудовищный понт.

Соханевич встает,

В руки лодку берет,

И рискует он жизнью своей.

Как библейский пророк Иона,

Под корабль нырнул Олег,

Соханевич таким порядком

Начал доблестный свой побег.

Девять дней и ночей

Был он вовсе ничей,

А кругом никаких стукачей.

На соленой воде,

Ограничен в еде,

Словно грешник на Страшном Суде.

На турецкий выходит берег

Соханевич молодой.

Турки вовсе ему не верят,

Окружают его толпой.

И хватают его,

И пытают его,

«Отвечай, — говорят, — что чего?

Ты не баш ли бузук?

Ты нам враг или друг?

И откуда свалился ты вдруг?»

«Да, приплыл я сюда по водам

Как персидская княжна.

От турецкого народа

Лишь свобода мне нужна.

Я с неволи бежал,

Я свободы желал,

Я приплыл по поверхности вод.

Я не баш, не бузук,

Я не враг и не друг,

И прошу не чинить мне невзгод.»

Турки лодку проверяли,

Удивлялися веслам.

И героя соблазняли,

Чтоб увлечь его в ислам.

«Если ты, — говорят,

Десять суток подряд,

Мог ни пить, и не есть, и не спать,

То тебе Магомет

Через тысячу лет

Даст такое, что лучше не взять.»

«Отпустите, турки, лодку,

Не дивитеся веслам.

Лучше вместе выпьем водки,

Лишь свобода — наш ислам.

В нашей жизни одно

Лишь свободы вино,

И оно лишь одно мне мило,

Мне свобода мила.

Вот такие дела.

И прошу не неволить меня.»

Возле Статуи Свободы

Ныне здравствует Олег.

Просвященные народы,

мы друзья ему навек.

Лишь такими, как он,

От начала времён

Восхищается наша земля!

Он прославил себя,

И меня, и тебя,

Смело прыгнув за борт корабля!

У море Чорному пливе Росія

Вздовж радянських берегів,

Хвилі котяться великі

Від стальних її бортів.

А с радянських полів

Дме гіперборей,

Піднімаючи жахливий понт.

Соханевич встає,

Руки човен бере,

І малює він життям своїм.

Як біблійний пророк Йона,

Під корабель пірнув Олег,

Соханевич таким порядком

Почав доблесну свою втечу.

Дев'ять днів і ночей

Був він зовсім нічий,

А навколо ніяких стукачів.

На солоній воді,

Обмежений у їді,

Неначе грішник на Страшному Суді.

На турецький виходить берег

Соханевич молодий.

Турки зовсім йому не вірять,

Оточують його натовпом.

І хапають його,

І питають його,

«Відповідай, — кажуть, — що чого?

Ти не баш чи бузук?

Ти нам ворог чи друг?

І звідки звалився ти раптом?»

«Так, приплив я сюди по водах

Як перська князівна.

Від турецького народу

Лише свобода мені потрібна.

Я з неволі біг,

Я свободи бажав,

Я приплив по поверхні води.

Я не баш, не бузук,

Я не ворог і не друг,

І прошу не чинити мені негараздів.»

Турки човен перевіряли,

Дивувалися веслам.

І героя спокушали,

Щоб захопити його в Іслам.

«Якщо ти,— кажуть,

Десять діб поспіль,

Міг ні пити, і не є, і не спати,

Тебе Магомет

Через тисячу років

Дасть таке, що краще не взяти.»

«Відпустіть, турки, човен,

Не дивуйтеся веслам.

Краще разом вип'ємо горілки,

Лише свобода — наш іслам.

У нашому житті одне

Лише свободи вино,

І воно лише одне мені мило,

Мені воля мила.

Ось такі справи.

І прошу не неволити мене.»

Біля Статуї Свободи

Нині живе Олег.

Просвященні народи,

ми друзі йому навіки.

Лише такими, як він,

Від початку часів

Захоплюється наша земля!

Він прославив себе,

І мені, і тебе,

Сміливо стрибнувши за борт корабля!