Полетим - Александр Панайотов

Все спят, только ты и я — прячемся под луной.

На краю иллюзий видимых огней и темноты немой.

Околдуй меня глазами ясными.

Говори слова, но не напрасные.

Дай, скорее свою руку мне —

Моя, прекрасная!

И полетим!

Это мир побудет без нас.

И полетим!

Нам никто не нужен сейчас!

И полетим!

И полетим.

Прибой, берег, шум волны и одинокий пляж.

Разбуди меня, ведь мне нужно знать, что это — не мираж.

Путь укажет Звезда безымянная,

Сохраняя наши чувства Первозданными.

Дай, скорее свою руку мне —

Моя, живая!

И полетим!

Это мир побудет без нас.

И полетим!

Нам никто не нужен сейчас!

И полетим!

И полетим.

Нет границ и времени у любви.

Повтори мне не раз, готова ли ты улететь сейчас?

В белый Рай и неба край неземной!

Мне в невесомости хорошо только с тобой.

С тобой!

И полетим!

И полетим!

Полетим…

Усі сплять, тільки ти і я — ховаємось під місяцем.

На краю ілюзій видимих ​​вогнів і темряви німий.

Зачаруй мене очима ясними.

Говори слова, але не марні.

Дай, скоріше свою руку мені—

Моя прекрасна!

І полетимо!

Це світ спонукає без нас.

І полетимо!

Нам ніхто не потрібен зараз!

І полетимо!

І полетимо.

Прибій, берег, шум хвилі та одинокий пляж.

Розбуди мене, адже мені треба знати, що це не міраж.

Шлях покаже Зірка безіменна,

Зберігаючи наші почуття Первозданими.

Дай, скоріше свою руку мені—

Моя, жива!

І полетимо!

Це світ спонукає без нас.

І полетимо!

Нам ніхто не потрібен зараз!

І полетимо!

І полетимо.

Немає меж і часу в любові.

Повтори мені не раз, чи готова ти відлетіти зараз?

В білий Рай і неба край неземний!

Мені в невагомості добре тільки з тобою.

З тобою!

І полетимо!

І полетимо!

Полетимо…