Песня полярных летчиков - Александр Городницкий

Кожанные куртки, брошенные в угол,

Тряпкой занавешенное низкое окно

Бродит за ангарами северная вьюга, \\\\\\\\ 2

В маленькой гостинице пусто и темно.

/

Командир со штурманом мотив припомнят старый,

Голову рукою подопрет второй пилот,

Подтянувши струны старенькой гитары,

Следом бортмеханик им тихо подпоет.

Эту песню грустную позабыть пора нам —

Наглухо моторы, и сердца зачехлены.

Снова тянет с берега снегом и туманом

Снова ночь нелетная даже для луны.

Лысые романтики, воздушные бродяги,

Наша жизнь мальчишеские вечные года

Прочь тоску гоните вы, выпитые фляги,

Ты, метеослужба, нам счастья нагадай.

Солнце незакатное и теплый ветер с веста,

И штурвал послушный в стосковавшихся руках.

Ждите нас, невстреченные школьницы невесты, /

В маленьких асфальтовых, вьюжных городках.

\\\\\\\\ 2 раза

Шкіряні куртки, кинуті в кут,

Ганчіркою завішане низьке вікно

Бродить за ангарами північна завірюха, \\\\\\\ 2

У маленькому готелі порожньо і темно.

/

Командир зі штурманом мотив пригадають старий,

Голову рукою підіпреть другий пілот,

Підтягнувши струни старої гітари,

Слідом бортмеханік їм тихо підспіває.

Цю пісню сумну забути час нам—

Наглухо мотори, і серця зачехлені.

Знову тягне з берега снігом і туманом

Знову нелітна ніч навіть для місяця.

Лисі романтики, повітряні бродяги,

Наше життя хлопчачі вічні роки

Геть тугу женіть ви, випиті фляги,

Ти, метеослужба, нам щастя нагадай.

Сонце незахідне і теплий вітер із веста,

І штурвал слухняний у стоскуваних руках.

Чекайте на нас, не зустрінуті школярки нареченої, /

У маленьких асфальтових, завірюханих містечках.

\\\\\\\\ 2 рази