Галатея - Александр Городницкий

В летней Греции полдень горяч,

Пахнут мёдом высокие травы…

Только в доме у скульптора — плач,

Только в доме у скульптора — траур.

Причитанья и слёзы вокруг,

Хоть богов выносите из дому.

— Что с тобою случилось, мой друг?

— Галатея уходит к другому!

— Что с тобою случилось, мой друг?

— Галатея уходит к другому!

Позабыв про еду и питье,

Он ваял её нежно и грубо.

Стали тёплыми бёдра её,

Стали алыми белые губы.

Над собою не видя беды,

Жизнь он отдал созданью родному.

Пропадают напрасно труды —

Галатея уходит к другому!

Пропадают напрасно труды —

Галатея уходит к другому!

Не сиди же, печаль на челе,

У річній Греції полудень гарячий,

Пахнуть медом високі трави.

Тільки в будинку у скульптора — плач,

Тільки в будинку у скульптора траур.

Голоси і сльози навколо,

Хоч богів виносите з дому.

— Що з тобою трапилося, мій друже?

—Галатея йде до іншого!

— Що з тобою трапилося, мій друже?

—Галатея йде до іншого!

Забувши про їжу та питво,

Він воював її ніжно і грубо.

Стали теплими стегна її,

Стали червоні білі губи.

Над собою не бачачи лиха,

Життя він віддав створенню рідному.

Марно пропадають праці —

Галатея йде до іншого!

Марно пропадають праці —

Галатея йде до іншого!

Не сиді ж, смуток на чолі,