My Oasis - Alban Skenderaj

When your finges caress slowly and shiver of my skin

When your look leads me astray one more time again

When your kisses light my body and make me feel I’ll surrender

When I can risk to brave the sin for one night to remember

I am the desert you are my rain

My Oasis I find again

And like a child I fly away

In my spaces, in my places

Where the mind forgets the pain

And I forget the sadness

I wish the moment goes over eternity

When I am inside here

I feel lost in my fantasy

She has my happyness key

She’s like a flower that never fades

And I will sprinkle her with my life

That she can remain like a breeze in the shade

Buza jote si petale trandafili

Puthjet e tua si dhimbje e embel ne çast lendimi

A s’me thua cila dore te pikturoj

Ndoshta zoti vetem per mua te krijoj

Aromen tende po shijoj

Fytyren floket ma lemojne

Dhe me shume nuk mund te kerkoj

Eshte si nje enderr dhe si ne enderr

Ky takim te mos mbaroj

And I forget the sadness

I wish the moment goes on over eternity

When I am inside here

I feel lost in my fantasy

Dhe une harroj te ardhmen

Te shkuaren me nuk e kujtoj

Dhe me mjafton qe te kam prane

Ne zemer fort une ta shtrengoj

She has my happyness key

She’s like a flower that never fades

And I will sprinkle her with my life

That she can remain like a breeze in the shade

Коли твої пальці повільно пестять і тремтять мою шкіру

Коли твій погляд знову вводить мене в оману

Коли твої поцілунки запалюють моє тіло і змушують мене відчути, що я здаюся

Коли я зможу ризикнути витримати гріх на одну ніч, щоб запам’ятати

Я пустеля, ти мій дощ

Свій Оазис я знову знаходжу

І як дитина, я відлітаю

У моїх просторах, в моїх місцях

Де розум забуває біль

І я забуваю смуток

Я бажаю, щоб мить пішла понад вічність

Коли я тут всередині

Я почуваюся загубленим в своєму фантазі

У неї є мій ключ щастя

Вона як квітка, яка ніколи не в’яне

І я окроплю її своїм життям

Щоб вона могла залишатися, як вітерець у тіні

Buza jote si petale trandafili

Puthjet e tua si dhimbje e embel ne çast lendimi

A s’me thua cila dore te pikturoj

Ndoshta zoti vetem per mua te krijoj

Aromen tende po shijoj

Fytyren floket ma lemojne

Dhe me shume nuk mund te kerkoj

Eshte si nje enderr dhe si ne enderr

Ky takim te mos mbaroj

І я забуваю смуток

Я б бажав, щоб мить тривала понад вічність

Коли я тут всередині

Я почуваюся загубленим в своєму фантазі

Dhe une harroj te ardhmen

Te shkuaren me nuk e kujtoj

Dhe me mjafton qe te kam prane

Ne zemer fort une ta shtrengoj

У неї є мій ключ щастя

Вона як квітка, яка ніколи не в’яне

І я окроплю її своїм життям

Щоб вона могла залишатися, як вітерець у тіні