Our Revels Now Are Ended - Akira the Don, Alan Watts

The fact that life is transient

Is part of its liveliness

The poets in speaking of the transience of the world always utter their best

poetry

You know?

Our revels now are ended

These are actors as I foretold you are all spirits

And are melted into air

Into thin air

And like the baseless fabric of this vision

The cloud-capp'd towers

The gorgeous palaces

The solemn temples

The great earth itself

Yea, all which it inherit, shall dissolve

And, like this insubstantial pageant faded

Leave not a rack behind

We are such stuff as dreams are made of

We are such stuff as dreams are made of

We are such stuff as dreams are made of

And our little life

Is rounded in a sleep

And said so well it doesn’t seem so bad after all does it

You see

There is always, in the poetry of Evanescence a kind of funny nostalgia

Moralists will say

Those lovely lips which you so delighted to kiss today

Will in a few years rot and disclose the grinning teeth of the skull

So what?

The skull says

Lying in the grass

Chattering, finch and water fly are not merrier than I

Here among the flowers I lie laughing everlastingly

No

I may not tell the best

Surely, friends, I could have guessed

Death was but the good King’s jest

It was hid so carefully

Той факт, що життя минуще

Є частиною її жвавості

Поети, говорячи про швидкоплинність світу, завжди вимовляють найкраще

поезії

Ти знаєш?

Тепер наші гулянки закінчилися

Це актори, як я пророкував, що ви всі духи

І розплавляються в повітрі

У повітря

І як безпідставна тканина цього бачення

Закриті хмарами башти

Шикарні палаци

Урочисті храми

Сама велика земля

Так, усе, що вона успадкує, розпадеться

І, як цей неістотний конкурс згас

Не залишайте позаду стелаж

Ми такі речі, з яких зроблені мрії

Ми такі речі, з яких зроблені мрії

Ми такі речі, з яких зроблені мрії

І наше маленьке життя

Округлюється у сні

І сказав так гарно, що здається, не так уже й погано

Розумієш

У поезії Evanescence завжди є якась смішна ностальгія

Моралісти скажуть

Ті чудові губи, які ти так радив поцілувати сьогодні

За кілька років згнить і розкриє зуби черепа

І що?

Череп каже

Лежати в траві

Балакун, зяблик і водяна муха не веселіші за мене

Тут серед квітів я лежу, вічно сміючись

Ні

Я не можу сказати найкраще

Звичайно, друзі, я міг би здогадатися

Смерть була лише жартом доброго короля

Це так ретельно ховали