Ben En Çok İnsandan Korktum - Ahmet Selçuk Ilkan, İntizar

Durup durup bana sorma bunu bilmek olay değil

İnsan doğduk insan ama insan olmak kolay değil

Ben ben en çok insandan korktum anne en çok insandan

Okudukça tarih kitaplarını

Yüzyıl savaşlarını, kardeş kavgalarını

Bir saltanat uğruna kıyılan canları

Ve okudukça bugün gazetelerin cinnet sayfalarını

Tanıdıkça her gün biraz daha insan adlı insancıkları

Ve yaşadıkça hala bu çağda taş devrinin mağara adamlarını

Ben ben en çok insandan korktum anne en çok insandan

Bir düşün anne bir düşün atılan bombaları patlayan silahları

Bir vuruşta kesilen başları

O keskin kılıçları o cellâtları o katliamları

O vahşetleri ve ardından yükselen çığlıkları

Bir düşün bir düşün anne

O kefensiz bebeleri, çocukları

Hapishanelerde işkenceleri copları

Bir düşün tankları tüfekleri topları

Ben ben en çok insandan korktum anne en çok insandan

İsyanlarım tarifsiz acılarım sahipsiz

Şerefini şerefsiz ben ne satanlar gördüm

Gördüm ahlar çekeni

Gördüm boyun bükeni

Biryandan da her yeri

Cennet sayanlar gördüm

Gördüm şefkate muhtaç

Gördüm sevgiye muhtaç

Gözü doymaz gönlü aç

Ben ne yamyamlar gördüm

Ahmet Selçuk İlkan:

İnsan değil mi anne emeğini ekmeğini çalan insanoğlunun

Suyunu bulandıran dostuna çelme takan

Sırtından vuran yollara mayınlar döşeyen

Bütün köprüleri yıkan

İnsan değil mi anne kendi ozanına kıyan sazını kıran

Şairini sürgüne vuran sesini sözünü kesen en haklı olanın

Ah anne ah ah anne ah boşuna günahını almışız hayvanların

Masallarda anlattığın devlerin canavarların

İnlerin cinlerin ejderhaların hiçbiri bu kadar korkunç değil be anne

Baksana yaptığına insanların ah dili olsa bu gecelerin bu sokakların

Haykırsa katili kim bu masum kurbanların

Ve bir bir indirse maskesini bu sahte kahramanların

Bu yalan yüklü karanlık suratların

Ah anne ah anne onlar ki sadece adı insan soyadı insan

Gel gör ki çoğu insanlıktan noksan be anne insanlıktan noksan

Dünyada kim var anne kendi soyuna bu kadar düşman ve bu kadar pişman

Ben ben en çok insandan korktum anne en çok insandan… En çok insandan

İsyanlarım tarifsiz acılarım sahipsiz

Şerefini şerefsiz ben ne satanlar gördüm

İsyanlarım tarifsiz acılarım sahipsiz

Şerefini şerefsiz ben ne satanlar gördüm

Gördüm ahlar çekeni

Gördüm boyun bükeni

Biryandan da her yeri

Cennet sayanlar gördüm

Gördüm sevgiye muhtaç

Gördüm şefkate muhtaç

Gözü doymaz gönlü aç

Ben ne yamyamlar gördüm

Söz: Ahmet Selçuk İlkan

Müzik: Mehmet Aslan

Не зупиняйтеся і не питайте мене, знаючи, що це не річ

Ми народжуємося людьми, але бути людьми нелегко.

Найбільше я боюся людей, мамо, людей найбільше.

Читання книг з історії

Столітні війни, бої братів і сестер

Їхні душі вирізали заради султанату

І чим більше я читаю, божевілля сторінки газет сьогодні

Чим більше ти дізнаєшся, тим більше людей називає людей щодня

І поки ми живемо, ми все ще бачимо печерних людей кам’яного віку в цьому віці.

Найбільше я боюся людей, мамо, людей найбільше.

Подумай, мамо, про бомби, які кинули, і гармати, що вибухнули.

обезголовлено одним ударом

Ті гострі мечі, ті кати, ті розправи

Ті звірства, а потім крики, що наростають

Подумай про це мамо

Ті закутані немовлята, діти

Катувальні кийки в тюрмах

Аналитичні танки, гвинтівки, гармати

Найбільше я боюся людей, мамо, людей найбільше.

Мої бунти, мої невимовні болі незатребувані

Ваша честь нечесна, що я бачив, як продавали?

Я побачив того, хто зітхнув

Я бачив беседку

З іншого боку, скрізь

Я бачив тих, хто думає, що це рай

Я бачу, що ти потребуєш співчуття

Я бачу, тобі потрібна любов

Відкрите серце ненаситне

Яких канібалів я бачив

Ахмет Сельчук Ілкан:

Хіба він не людина

спотикаючи свого друга, який каламутить йому воду

Постановка мін на проїжджих дорогах

зруйнували всі мости

Хіба він не людина, мамо, той, що розбив свій інструмент для власного барда

Той, хто зриває свій голос, що заслала свого поета

Ах мама ах ах мама ах

Велетнів і монстрів, про які ви розповідаєте в казках

Жоден з лігв, джинів і драконів не такий страшний, мамо.

Подивіться, що ви зробили, якби люди мали мову, ці ночі, ці вулиці

Хто вбивця цих невинних жертв?

І якщо він по черзі опускає маску, то ці фальшиві герої

З цих темних облич, обтяжених брехнею

Ах мамо ах мамо вони тільки люди, прізвище людське

Прийди, побачиш, що більшості з них не вистачає людяності, мамо, не вистачає людяності

Хто є на світі, мамо, такий ворожий до власного роду і так шкодує про це?

Найбільше я боявся людей, мамо, людей найбільше.

Мої бунти, мої невимовні болі незатребувані

Ваша честь нечесна, що я бачив, як продавали?

Мої бунти, мої невимовні болі незатребувані

Ваша честь нечесна, що я бачив, як продавали?

Я побачив того, хто зітхнув

Я бачив беседку

З іншого боку, скрізь

Я бачив тих, хто думає, що це рай

Я бачу, тобі потрібна любов

Я бачу, що ти потребуєш співчуття

Відкрите серце ненаситне

Яких канібалів я бачив

Слова: Ahmet Selcuk Ilkan

Музика: Мехмет Аслан