Atlas - Adrien Gallo

Les yeux sur le Levant

Les cheveux dans le vent

J’ai trouvé ma place

Je serai loin devant

Sur les cimes d’un volcan

D’un Atlas

Que rien ne dépasse

De ces ciels incandescents

Je n’en avais pas eu vent

Sur les hauteurs je t’attends

Entre lueur et néant

Toi qui ne dors plus la nuit qui compte comme absent

Toi qui pousse en vain les cris que personne n’entend

Je te cherche dans les foules des viles océans

Parmi les anonymes passants

Il en fallait du temps

Des étés, des printemps

Pour que passe

La fièvre et les frasques

Mais pouvons nous être insouciants

Quand nous ne sommes plus innocents?

Ouh Atlas

J’ai brisé la glace

De ces heureux firmaments

Je n’en avais pas eu vent

À la lisière je t’attends

Entre lumière et néant

Toi qui ne viens pas d’ici, qui ris comme un enfant

Toi qui comme moi me dis rêve à contre-courant

Je te cherche comme un fou parmi les inconscients

Parmi les heureux, les ignorants

De ces Soleils incessants

Je n’en avais pas eu vent

J’irai là où tu te rends

Entre lueur et néant

Toi qui ne dors plus la nuit qui compte les absents

Toi qui comme moi frémis rêve à contre-courant

Je t’ai cherché dans les foules des viles océans

Parmi tous ces heureux figurants

Parmi les immobiles passants

(Merci à Thibault pour cettes paroles)

Очі на Левант

волосся на вітрі

Я знайшов своє місце

Я буду далеко попереду

На вершинах вулкана

З атласу

Що ніщо не перевищує

З цих сяючих небес

Я не чув про це

На висоті я тебе чекаю

Між світлом і небуттям

Ви, хто більше не спить ніч, яка вважається відсутнім

Ви, що видаєте марні крики, яких ніхто не чує

Я шукаю тебе в натовпі мерзенних океанів

Серед анонімних перехожих

На це потрібен час

літа, весни

За те, що відбувається

Лихоманка і пустощі

Але чи можемо ми бути необережними

Коли ми вже не невинні?

Ой Атлас

Я зламав лід

З цих щасливих небосхилів

Я не чув про це

На краю я тебе чекаю

Між світлом і небуттям

Ти, хто не звідси, хто сміється, як дитина

Ти, хто, як і я, каже собі мріяти проти течії

Шукаю тебе як божевільний серед несвідомого

Серед щасливих, невігласів

З цих невпинних Сонць

Я не чув про це

Я піду туди, куди ти йдеш

Між світлом і небуттям

Ти, хто більше не спить ніч, яка враховує відсутніх

Ти, хто, як я, здригаєшся, мрій проти течії

Я шукав тебе в натовпі мерзенних океанів

Серед усіх цих щасливих додатків

Серед нерухомих перехожих

(Дякую Тібо за ці тексти)