La Pubblica Ottusità - Adriano Celentano

Anche se qual checosa

Si sta muovendo qua e la

Non c’e piu scampo…

Lo so tu stai pensando:

Che quel che conto siamo noi

E questo puo bastar…

Ma intomo a noi niente vivo piu

Che puo nutrire questo grande amor;

E anche se il cibo non ci manchera

Per la bellezza dei nostri due corpi

L’amore che ci unisce non e fatto solo di noi due

Ma di tutto il create che ci circonda

E che un tempo, fu il «Giardin Dorato»

Il mare sta morendo

E un po' del nostro amore sta

Marcendo insieme a lui

E l’aria che respiro

E piena di quei mostri che

Ha inventato l’uomo

E anche se l’aids non ci colpira

La nostra splendida storia d’amor

Soffochera senza accorgersi

Nell’infezione della «Pubblica Ottusità»

Che con il suo «smerdare»

Ha oscurato anche i raggidel sole

Nell’aria pura, viveva il respiro

Del nostro eterno amor

Levigato dai limpidi ruscelli e dai fiumi

E camminavo co te

Sulla terra sana

Che, germogiavatra fiori

La guarigione per ogni tipo di crisi

Fra un uomo e una donna

Fra un uomo e una donna

Ma oramainon c’e piu scampo

La «Pubblica Ottusità»

Ci seppellira

In un alito di peste

Dei poveri e dei ricchi

Che sporcanle citta

E l’aria che stai respirando

E piena di quei mostri che

Ha inventato l’uomo

E l’aria che stai respirando

E piena di quei mostri che

Ha inventato l’uomo

Il mare sta morendo

E un po' del nostro amore sta

Marcendo insieme a lui

Il mare sta morendo

E un po' del nostro amore sta

Marcendo insieme a lui

Adriano Celentano —

Навіть якщо щось

Воно рухається туди-сюди

Більше втечі немає...

Я знаю, що ти думаєш:

Давайте будемо тим, що має значення

І цього може бути достатньо...

Але навколо нас більше нічого не живе

Хто може живити цю велику любов;

І навіть якщо ми не будемо сумувати за їжею

За красу наших двох тіл

Любов, яка нас об’єднує, складається не тільки з нас двох

Але з усього творіння, що нас оточує

І це колись був «Золотий сад»

Море вмирає

І трошки нашої любові є

Гниє разом з ним

Це повітря, яким я дихаю

І повно цих монстрів

Він винайшов людину

І навіть якщо СНІД нас не торкається

Наша чудова історія кохання

Він задихається, не помічаючи

У зараженні «Громадської тупі»

що з його "смердаре"

Це також затуляло промені сонця

У чистому повітрі подих жив

Про нашу вічну любов

Розгладжується чистими струмками та річками

І я йшов з тобою

На здоровій землі

Че, квіти гермогіаватра

Лікування будь-яких криз

Між чоловіком і жінкою

Між чоловіком і жінкою

Але тепер більше немає втечі

«Громадська тупість»

Це нас поховає

У подиху чуми

З бідних і багатих

Яке брудне місто

Це повітря, яким ти дихаєш

І повно цих монстрів

Він винайшов людину

Це повітря, яким ти дихаєш

І повно цих монстрів

Він винайшов людину

Море вмирає

І трошки нашої любові є

Гниє разом з ним

Море вмирає

І трошки нашої любові є

Гниє разом з ним

Адріано Челентано -