Mon pays - Salvatore Adamo

C’est le plus beau pays sur terre, ceux qui l’ont quitté le reconnaîtront.

Fleur de soleil, fleur de misère s’y marient en bouquets de chansons.

C’est le pays dont me parlait mon père

Lorsque cœur gros, il me montrait

Un grain de sable sur un planisphère qu’une seule larme noyait.

Mon pays tout petit, petit, j’ai gardé ta photo jolie!

Je sais bien, t’es pas sur la lune, ne tiens pas rancune, c’est la vie!

L’océan pose ses coquillages au hasard des rivages, comme la vie.

Moi, la vie m’a posé ici, on n’est pas trop mal, Dieu merci!

C’est le plus beau pays sur terre, ceux qui l’ont quitté le reconnaîtront

Mais les cailloux dans le lit des rivières

Ne chantent plus depuis bien des saisons.

«Je l’ai quitté"disait mon père, «un jour où le soleil à l’horizon

Étalait tout son or, toutes ses pierres.

Les jasmins étaient morts au toit de ma maison.»

Mon pays tout petit, petit, j’ai gardé ta photo jolie!

Je sais bien, t’es pas sur la lune, ne tiens pas rancune, c’est la vie!

L’océan pose ses coquillages au hasard des rivages, comme la vie.

Moi, la vie m’a posé ici, on n’est pas trop mal à Paris.

Це найкрасивіша країна на землі, її впізнають ті, хто її покинув.

Квітка сонця, квітка нещастя жениться там у букетах пісень.

Це країна, про яку мені розповідав мій батько

Коли мені було важко на серці, він показав мені

Піщинка на карті світу, яку втопила одна сльоза.

Моя маленька, крихітна країно, я зберіг твій гарний малюнок!

Я знаю, що ти не за місяцем, не тримай образу, c'est la vie!

Океан безладно розкладає свої мушлі на берегах, як життя.

Мене, життя поставило сюди, ми не такі вже й погані, слава Богу!

Це найкрасивіша країна на землі, її впізнають ті, хто виїхав

Але галька в руслах річок

Не співав багато сезонів.

«Я пішов від нього, — сказав мій батько, — одного разу, коли сонце на горизонті

Розстеліть усе його золото, усе його каміння.

Жасмин був мертвий на даху мого будинку».

Моя маленька, крихітна країно, я зберіг твій гарний малюнок!

Я знаю, що ти не за місяцем, не тримай образу, c'est la vie!

Океан безладно розкладає свої мушлі на берегах, як життя.

Мене, життя поставило мене сюди, нам у Парижі не так вже й погано.