Anima - Salvatore Adamo

Les collines en fleurs, les rivières,

Les couleurs de la terre

Les simples bonheurs de naguère

De l’autre côté des heures à l’envers

Des douceurs éphémères

Rien ne meurt, rien ne se perd

Là, dans la mémoire du coeur

Les yeux fermés, tout s'éclaire

Les galaxies intérieures

On porte en soi l’univers… l’univers

Anima… Anima…

Emmène-moi, dans ton ailleurs de lumière

Anima…

Enivre-moi d’infini et de mystère… de mystère

Certains disent Dieu, je dis «l'âme»

Je dis l’homme, je dis femme

C’est la clé, le sésame

Rêves et souvenirs s’entrelacent

Dans le temps, dans l’espace

Comme pour retenir ce qui passe

Un amour naît d’une étoile

Pour se graver dans la pierre

Ainsi d’escale en escale

C’est la vie qui suit sa filière… sa filière

Anima… Anima

Emmène-moi dans ton ailleurs de lumière

Anima…

Enivre-moi d’infini et de mystère… de mystère.

Les collines en fleurs, les rivières,

Les couleurs de la terre

Les simples bonheurs de naguère

Rien ne se perd

Цвітуть пагорби, річки,

Кольори землі

Прості втіхи минулого

По той бік зворотних годин

Ефемерні солодощі

Ніщо не вмирає, нічого не втрачається

Там в пам'яті серця

Очі закриті, все світиться

Внутрішні галактики

Людина несе в собі всесвіт... всесвіт

Аніме… Аніме…

Відведи мене до свого іншого світла

Аніма…

П’янить мене нескінченністю і таємницею... таємницею

Хтось каже Бог, я кажу "душа"

Я кажу чоловік, я кажу жінка

Ось ключ, кунжут

Мрії і спогади переплітаються

У часі, у просторі

Ніби триматися за те, що проходить

Від зірки народжується кохання

Вибити на камені

Так від зупинки до зупинки

Це життя йде своєю лінією... своєю лінією

Аніма… Аніма

Відведи мене до свого іншого світла

Аніма…

П’янить мене нескінченністю і таємницею... таємницею.

Цвітуть пагорби, річки,

Кольори землі

Прості втіхи минулого

Нічого не втрачено