Stromatolite - Acidman

Standing in the middle of the night, tonight,

The air’s getting dense with resolution.

Fading every phenomena out from the sight,

There’s no use in hustling for revolution.

Anymore.

The world questions us what it’s all about,

The sun’s going down, we narrow our eyes.

Feeling all the emotion vanish from the sight,

As it turns to the heat then we close our eyes.

Anyone.

We close our eyes.

All I really want to know is…

It’s all been fated from the start?

I really don’t think that it’s the only way it should be.

Is it the light from longest past?

Or it’s the future that goes away

Beyond the time and space or more.

Standing in the middle of the night, tonight,

The air’s getting dense with resolution.

Fading every phenomena out from the sight,

There’s no use in hustling for revolution.

The world questions us what it’s all about,

The sun’s going down, we narrow our eyes.

Feeling all the emotion vanish from the sight,

As it turns to the heat then we close our eyes.

It’s all been fated from the start?

I really don’t think that it’s the only way it should be.

Is it the light from longest past?

Or it’s the future that goes away

Beyond the time and space or more.

Or it’s the future, or it’s the future, or it’s the future

That goes away beyond the time and space or more.

Стоячи посеред ночі, сьогодні вночі,

З роздільністю повітря стає щільним.

Згасаючи з поля зору всі явища,

Немає сенсу мутитися за революцію.

Більше.

Світ ставить під сумнів, що це таке,

Сонце сідає, ми звужуємо очі.

Відчуваючи, що всі емоції зникають з погляду,

Коли воно перетворюється на тепло, ми закриваємо очі.

Будь-хто.

Ми закриваємо очі.

Все, що я дійсно хочу знати, це…

Це все судилося з самого початку?

Я справді не думаю, що це єдиний спосіб — це має бути.

Це світло з найдавнішого минулого?

Або це майбутнє, яке минає

За межами часу й простору чи більше.

Стоячи посеред ночі, сьогодні вночі,

З роздільністю повітря стає щільним.

Згасаючи з поля зору всі явища,

Немає сенсу мутитися за революцію.

Світ ставить під сумнів, що це таке,

Сонце сідає, ми звужуємо очі.

Відчуваючи, що всі емоції зникають з погляду,

Коли воно перетворюється на тепло, ми закриваємо очі.

Це все судилося з самого початку?

Я справді не думаю, що це єдиний спосіб — це має бути.

Це світло з найдавнішого минулого?

Або це майбутнє, яке минає

За межами часу й простору чи більше.

Або це майбутнє, або це майбутнє, або це майбутнє

Це виходить за межі часу й простору чи більше.