Dornen - Abigor

Wartend auf einen schmerzlosen Tod —

Die Flammen der Hlle sind nichts

Verglichen mit diesem Leben,

Voll von wundenleckendem Licht,

Umgeben von Grausamkeiten names Menschen —

Keinen Tropfen Blut wert.

Meine Seele entschwand dieser Welt

Vor langer Zeit,

Aber der immerwhrende Ha band meinen Krper

An diese Dimension.

Ich wandere rastlos und leer,

Auf der Suche nach Erlsung und Harmonie,

Wissend, da diese Suche sinnlos ist, endlos.

Jemand hatte die Macht —

Und raubte mir die letzte Hoffnung,

Den Mut diesen Schmerz zu beenden, mein Leben.

Mein Wunsch knnte erfllt werden —

Hinwegschwinden, sanft und sicher,

Auf Winterflgeln in die letzte

Und ewige Dunkelheit,

In der Eiswinde durch mein Haar streifen.

Waiting for a painless death —

The flames of hell are nothing

Compared to this life,

Full of woundlicking light,

Surrounded by atrocities called humans —

Not worth a drop of blood.

My soul left this world

A long time ago,

But the everlasting hate bound my body

to this dimension.

I wander restless and empty,

Seeking deliverance and harmony,

Knowing that this search has no use, endless.

Someone had the power —

And robbed the last hope from me,

The courage to end this misery, my life.

My wish could be fulfilled —

Fade away, softly and certain,

On winterwings in the last

And eternal darkness,

In the icewind blow through my hair.

В очікуванні безболісної смерті —

Пекельне полум’я — ніщо

У порівнянні з цим життям

повний світла, що лиже рани,

Оточений звірствами, званими людьми—

Не варто ні краплі крові.

Моя душа зникла з цього світу

Давним-давно,

Але вічна рука зв’язала моє тіло

До цього виміру.

Я блукаю неспокійний і порожній,

У пошуках порятунку і злагоди,

Знаючи, що цей пошук безглуздий, нескінченний.

Хтось мав силу —

І позбавив мене останньої надії

Сміливість припинити цей біль, моє життя.

Моє бажання може бути виконано —

Згасаючи, ніжно і впевнено,

На зимових крилах до останнього

і вічна темрява

На крижаних вітрах розчісує моє волосся.

В очікуванні безболісної смерті —

Пекельне полум’я — ніщо

У порівнянні з цим життям,

повний світла, що лижуть рани,

Оточений звірствами, які називають людьми —

Не варто ні краплі крові.

Моя душа покинула цей світ

Давним-давно,

Але вічна ненависть сковувала моє тіло

до цього виміру.

Я блукаю неспокійний і порожній,

Шукаючи доставки та гармонії,

Знаючи, що цей пошук не має користі, нескінченний.

Хтось мав силу —

І вкрав у мене останню надію,

Мужність покінчити з цим нещастям, моє життя.

Моє бажання можна було б здійснити —

Згасають, тихо і впевнено,

На зимових крилах в останній

і вічна темрява,

У льоду вітер дме моє волосся.