Reborn Through the Gates of Three Mons - Abigor

I enter the gates

Into the realm where nothing dies

But I’m still so cold inside

Mesmerized…

By visions past and gone

Till the end of time

I will eternally dwell

Im dunkelsten der Stürme

Falle zusammen die Kerkerwand

Die mich schier endlos band

Und herrlicher und freier walle

Meine Seele ins unbekannte Land

In the darkest of storms

May crumble the dungeonwall

That bound me almost endlessly

And delightful and free may pilgrimage

My soul into the unknown land

I fly with the raven

Through timeless spheres of frost…

Through wasted lands of dreams

Geflohen vor der Wirklichkeit — vor Ewigkeiten

Und jenseits der Schwärze erstreckt sich

Ein unendliches Meer aus Grau…

Ein Meer aus gestaltloser Leere

Doch die Qualen und der Schmerz verbleiben

Als Erinnerungen an die vergangene Zeit

Stolz und doch verzweifelt…

Und in meinem Innersten hoffe ich

Daß mein Leben nur ein Traum ist…

Fled from reality — for eternities

And on the other side of the blackness

An endless sea of greyness extends…

A sea of formless emptiness

Yet the misery and the pain remain

As memories of passed time

Proud yet desperate…

And deep inside I hope

That my life is just a dream…

The moon is my blanket

In this cold domain

So ancient — so cold…

As a nightmare creature I crawl

Awakened from my sleep

To forever be…

Wiedergeboren…

Bei den drei Monden durch Mittwinters Tore

Reborn…

By the three moons through midwinter’s gates

I’m a shadow on haunted ground

Laughing in sorrow

Crying in lust

The storm is calming and death is rising

Evil — as pure as night

Proud — full of sin

Once again I’ll rise…

To survive eternity…

Входжу до воріт

У царство, де ніщо не вмирає

Але мені все ще так холодно всередині

Загіпнотизований…

За баченнями минулого і минулого

До кінця часу

Я буду жити вічно

У найтемніших штормів

Впасти вниз по стіні підземелля

Це зв’язувало мене майже нескінченно

І славна і вільна стіна

Моя душа в невідомий край

У найтемніших штормів

Може зруйнувати стіну підземелля

Це зв’язувало мене майже нескінченно

І чудова і вільна може паломництва

Моя душа в невідомий край

Я літаю з вороном

Крізь вічні сфери морозу…

Через пусті країни мрій

Втік від реальності — багато років тому

А далі тягнеться чорнота

Нескінченне море сірого...

Море безформної порожнечі

Але агонія і біль залишаються

Як нагадування про минуле

Гордий і водночас відчайдушний...

І в глибині душі я сподіваюся

Що моє життя лише сон...

Втік від реальності — навіки

А по той бік чорноти

Нескінченне море сірості тягнеться…

Море безформної порожнечі

Але страждання і біль залишаються

Як спогади про минулий час

Гордий, але відчайдушний...

І в глибині душі я сподіваюся

Що моє життя лише сон...

Місяць — моя ковдра

У цьому холодному домені

Так давній — такий холодний…

Як кошмарна істота я повзаю

Прокинувся від сну

Щоб назавжди бути…

відроджується...

Трьома місяцями крізь ворота Середзини

відроджується

Трьома місяцями крізь ворота середини зими

Я тінь на землі з привидами

Сміється в скорботі

плаче від пожадливості

Буря затихає, а смерть зростає

Зло - чисте, як ніч

Гордий — повний гріха

Я знову встану...

Щоб пережити вічність...