A Palace Shrouded in Emptiness - Atra Vetosus

Dwelling in these mortal lands

ancients forests, that speak to me

«Seek now, the santuary

of our infinite dark empire»

I emerge from the fog

beneath the moonlit skies

sitting upon my oaken throne,

my spirit is one with this forest

A palace shrouded in emptiness

lies beyond the endless vast horizon

surrounded by the souls of the living

their haunted voices they repulse me

My journey leads me to their lands

forsaken by their dark emperor

they abhor this dying forest

they battle against their immortal souls

this kingdom of decaying darkness

no traces of life to be found

this land of infernal blackness

speaks words of hate into my soul

I arrive at the gates

enshrined in an everlasting haze

Filled with sorrow and despair,

a woeful man returning to my vast domain

my primal and arcane land

leaving the palace behind

returning to the tranquil forest

my soul is now at peace,

my warm breath on this midnight fog

veils this land with a cryptic harmony

the sound of the streams in the distance,

the wind rushing through the leaves

The scent of the forest, the trees and fog

a pale reflection of an ominous moon

the ageless winds of this eternal night

they leave my soul at peace.

Мешкання в цих земних землях

стародавні ліси, які розмовляють зі мною

«Шукайте зараз, святилище

нашої нескінченної темної імперії»

Я виходжу з туману

під місячним небом

сидячи на своєму дубовому троні,

мій дух єдиний із цим лісом

Палац, оповитий порожнечею

лежить за безкраїм неосяжним обрієм

оточений душами живих

їхні навіжені голоси відштовхують мене

Моя подорож веде мене до їхніх земель

покинутий їхнім темним імператором

вони ненавидять цей вмираючий ліс

вони борються проти своїх безсмертних душ

це королівство гниючої темряви

жодних слідів життя не знайдено

ця земля пекельної темряви

говорить слова ненависті в мою душу

Я підходжу до воріт

закріплений вічним серпанком

Сповнений скорботи і відчаю,

нещасний чоловік повертається до моїх величезних володінь

моя первісна та таємнича земля

залишивши палац позаду

повернення до тихого лісу

моя душа зараз у спокої,

мій теплий подих у цьому опівнічному тумані

покриває цю землю таємничою гармонією

шум потоків у далечині,

вітер мчить крізь листя

Аромат лісу, дерев і туману

бліде відображення зловісного місяця

вічні вітри цієї вічної ночі

вони залишають мою душу спокійною.