Брешь - 7000$

С каким упорством строил мир, чтоб от чужих глаз сберечь.

Но в мире том, как в корабле, есть брешь, есть раны, есть течь

Саднит и ноет столько лет любые средства не в счёт.

Противоядия нет, и брешь та кровью течет.

Где бы я ни жил, куда б я ни шёл,

Мой тяжкий груз постоянно со мной.

Чтоб я ни пел, куда бы я не вёл,

Мой торный путь преграждают стеной.

«Ну почему он, а не я?"мой бесконечный вопрос,

И это давит меня, толкает мир под откос.

Всё ясно тут, что кто-то вверх, а кто-то должен упасть,

Мечту распнут зависти грех и себялюбия страсть.

И я молю Бога в избавлении мук,

Кусок из памяти бритвой отрежь.

Или сотри мановением рук,

Но заживи проклятую брешь.

Не избежать этих дырок в душе,

Ни горьких унций яда старых потерь.

Как я стремлюсь это закончить уже,

Захлопнуть намертво скорей в мой мир дверь.

Но так всё иду, и влачу за собой,

Надежд несбывшихся печальный кортеж.

И я всё молю, излечи мою боль

И заживи кровоточащую брешь.

З якою завзятістю будував світ, щоб від чужих очей зберегти.

Але в світі тому, як у кораблі, є пролом, є рани, є текти

Садить і ноє стільки років будь-які кошти не рахунок.

Протиотрути немає, і пролиш та кров'ю тече.

Де би я не жив, куди б я не йшов,

Мій тяжкий вантаж постійно зі мною.

Щоб я ні співав, куди би я не вів,

Мій торний шлях перегороджують стіною.

«Ну чому він, а не я?» моє нескінченне питання,

І це тисне мене, штовхає світ під укіс.

Все ясно тут, що хтось вгору, а хтось повинен впасти,

Мрію розіпнуть заздрощі гріх і себелюбності пристрасть.

І я молю Бога у рятуванні мук,

Шматок з пам'яті бритвою відріж.

Або зітри помахом рук,

Але заживи проклятий пролом.

Не уникнути цих дірок у душі,

Ні горьких унцій отрути старих втрат.

Як я прагне це закінчити вже,

Зачинити намертво швидше у мій світ двері.

Але так все йду, і владчу за собою,

Надій нездійснених сумний кортеж.

І я все благаю, вилікувати мій біль

І заживи проточ, що кровоточить.