28 (Lost Angels) - 7000$

Все, чем жил, стер самим собой,

Подгоняя к мертвой точке вереницу дней.

Будто прервал фильм с собственной судьбой,

Даже и не зная точно, что же там за ней.

Где моя боль?

Выйди ко мне,

Возроди силы, что бьются в живых.

Где моя страсть?

В вечном огне,

Спряталась в жилах, кроша их.

Мой черед обрубать концы

Всех незавершенных строк, лишавших сил и сна.

Время врет, стираются резцы,

Все, чем грыз по мере сил себя и вас сполна.

Где моя кровь?

Стынет в глазах,

Жаждя слезами пролиться на свет.

Где моя плоть?

Делаю взмах.

Крик в пустоту: никого нет!

Знаю.

Таю.

Знаю.

Отрицаю

Знаю.

Таю.

Знаю.

Умираю.

«Я сам испортил все то, чем играл все это время, не заботясь о том,

что ждет дальше.

Пил свою душу как вино и абсолютно не думал, есть ли дно

в этом сосуде.

Что мне сказать?

Где искать утешения?

Отрекшись от всех

и слывя одиночкой, я слишком был горд чтоб просить о прощении.

Что после идет: только жирные точки.»

Я выжат до предела.

И некому помочь мне.

Натянутые нервы

Взрывают тело в клочья.

И с лязгом рвутся звенья

Тоски о самом скрытом.

И в чёрный лаз ступени

Давно уже разбиты.

А может просто кончен

Мой путь летать и падать.

И провод обесточить,

Раз срок пришел, мне надо

Исчезнет яркий сполох,

Свой миг прославив этим.

И сразу сотни новых

Тотчас себя осветят…

Все, чим жив, стер самим собою,

Підганяючи до мертвої точки низку днів.

Ніби перервав фільм із власною долею,

Навіть не знаючи точно, що ж там за нею.

Де мій біль?

Вийди до мене,

Відроди сили, що б'ються живими.

Де моя пристрасть?

У вічному вогні,

Сховалась у жилах, крихаючи їх.

Моя черга обрубувати кінці

Усіх незавершених рядків, що позбавляли сил і сну.

Час бреше, стираються різці,

Все, чим гриз у міру сил себе і вас сповна.

Де моя кров?

Стигне в очах,

Жаді сльозами пролитися на світло.

Де моє тіло?

Роблю помах.

Крик у порожнечу: нікого нема!

Я знаю.

Таю.

Я знаю.

Заперечую

Я знаю.

Таю.

Я знаю.

Вмираю.

«Я сам зіпсував усе те, чим грав весь цей час, не переймаючись тим,

що чекає далі.

Пив свою душу як вино і абсолютно не думав, чи є дно

у цій посудині.

Що мені сказати?

Де шукати втіхи?

Відрікшись усіх

і славлячись одинаком, я занадто був гордий щоб просити про прощення.

Що після йде: тільки жирні крапки.

Я вичавлений до краю.

І нікому допомогти мені.

Натягнуті нерви

Підривають тіло на шматки.

І з брязкотом рвуться ланки

Туги про найприховане.

І в чорний лаз сходинки

Давно вже розбито.

А може просто закінчено

Мій шлях літати та падати.

І провід знеструмити,

Якщо термін прийшов, мені треба

Зникне яскравий сполох,

Свою мить прославивши цим.

І одразу сотні нових

Негайно себе висвітлять.