Мудрий бо німий - Скрябін

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева — в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Земля собі летіла — осінь-літо-зима

І небо там висіло, де вже нині нема

Я можу набрехати і лишитися сам

Я можу написати і забути слова

Ходили мої ноги, а не видно слідів

Робили мої руки всьо, шо я захотів

Дивились мої очі, але їх вже нема

Колись ше мої губи говорили слова

Приспів:

О-о, мудрий, бо німий…

Я не хочу того всього за собою забирати

І не можу вже ніколи нові гори малювати

Плакати не час, ніхто не хоче того знати

Тільки сльози будуть довго свої знаки малювати

Плакати не час, гаряче море тихо впало

Я лишився на піску і там, де риби повмирали

Вже не чути наші кроки, там нема чого ходити

Я лікарства не шукаю, бо ним можна отравитись

Приспів

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева — в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Приспів