Хлопьями - Shot

Кому бы тут остановится, одеться.

На уме себе дикий убийца.

Лети, как птица, откуда нет возврата.

Разврата, бляд*тва, царства, теней дней черных.

Полос, которым мы не рады.

Полинаркоз каждому на передоз бы надо.

Я тру напрасно, всем говорящим ясно.

А сукам по губам, со вкусом шоколада.

Да выглядеть потрясно надо.

Я знаю, как бывает когда погода негодует.

И забирает года.

Когда ты тип судьбою гигнутый нотами.

Минор откупит, наградят тебя банкнотами.

Видимо-невидимо товара тут, то ара там.

То ара тут, но ары не даром гребут.

Труд из обезьяны мутит человека.

Но как из ямы вылезти не слышали об этом.

Видимо-невидимо, хлопьями белыми нас засыпала эта зима.

И за туманами мы, за пределами.

Видимо-невидимо, хлопьями белыми нас засыпала эта зима.

И за туманами мы, за пределами.

Ноги не так упруги, я многим благодарен ей, своей подруге на день.

Раз десять, таки руки на бумаге пишут элементы песен для домашних студий.

Депрессий, атаки, а после бесят звуки.

Мрак и тесен, мир опасен и неинтересен.

А в округе все тут суки, бл*ди, и повесить бы на шею надо крест.

И далее в деталях покорять свой Эверест.

Видеть курс или направление по курсу.

И если дух для малолетних дур строит турсом.

Потом на пару сам с собой иду в запой.

Покой имеет смысл, когда ты такой вырос внечисленный.

Не надо пашем, сажем мрак, так-то залы и злые.

Но покуда дышим, мы заряжаем стволы.

Нашего не зря словаря, или слов.

Это для того, кто не спит, двери на засов.

Видимо-невидимо, хлопьями белыми нас засыпала эта зима.

И за туманами мы, за пределами.

Видимо-невидимо, хлопьями белыми нас засыпала эта зима.

И за туманами мы, за пределами.

Кому би тут зупиниться, одягнутися.

На розумі собі дикий вбивця.

Лети як птах, звідки немає повернення.

Розпусти, бляд*тва, царства, тіней чорних днів.

Смуг, яким ми не раді.

Полінаркоз кожному напереду треба.

Я тру марно, усім, хто говорить ясно.

А сукам по губах, зі смаком шоколаду.

Так виглядати потрясно треба.

Я знаю, як буває коли погода обурюється.

І забирає роки.

Коли ти тип долею гинутий нотами.

Мінор відкупить, нагородять тебе банкнотами.

Мабуть-невидимо товару тут, тоару там.

Тоара тут, алеари недаремно гребуть.

Праця з мавпи каламутить людину.

Але як з ями вилізти не чули про це.

Мабуть-невидимо, пластівцями білими нас засипала ця зима.

І за туманами ми, за межами.

Мабуть-невидимо, пластівцями білими нас засипала ця зима.

І за туманами ми, за межами.

Ноги не так пружні, я багатьом вдячний їй, своїй подрузі на день.

Разів десять, таки руки на папері пишуть елементи пісень для домашніх студій.

Депресій, атаки, а після дратують звуки.

Морок і тісний, світ небезпечний і нецікавий.

А в окрузі все тут суки, бл*ді, і повісити би на шию треба хрест.

І далі в деталях підкорювати свій Еверест.

Бачити курс чи напрямок за курсом.

І якщо дух для малолітніх дур будує турсом.

Потім на пару сам із собою йду в запою.

Спокій має сенс, коли ти такий виріс позарахований.

Не треба оремо, садимо морок, так-то зали і злі.

Але поки дихаємо, ми заряджаємо стовбури.

Нашого недаремно словника, або слів.

Це для того, хто не спит, двері на засув.

Мабуть-невидимо, пластівцями білими нас засипала ця зима.

І за туманами ми, за межами.

Мабуть-невидимо, пластівцями білими нас засипала ця зима.

І за туманами ми, за межами.