Bellini: Norma / Act 2 - Dormono entrambi - Joan Sutherland, Yvonne Minton, London Symphony Orchestra

Dormono entrambi,

Non vedran la mano

Che li percuote.

Non pentirti, o core;

Viver non ponno.

Qui supplizio,

E in Roma obbrobrio avrian,

Peggior supplizio assai;

Schiavi d’una matrigna.

Ah!

No!

Giammai!

Sorge risoluta

Muoiano, sì.

Non posso avvicinarmi.

Un gel mi prende

E in fronte mi si solleva il crin.

I figli uccido!

Teneri figli.

Essi, pur dianzi delizia mia,

Essi nel cui sorriso

Il perdono del ciel mirar credei

Ed io li svenerò?

Di che son rei?

risoluta

Di Pollione son figli

Ecco il delitto.

Essi per me son morti!

Muoian per lui.

E non sia pena che la sua somigli.

Feriam.

S’incammina verso il letto;

alza il pugnale;

dà un grido inorridita;

al grido i fanciulli si svegliano.

Ah!

No!

Son miei figli!

Li abbraccia piangendo amaramente.

Olà!

Clotilde!

Вони обоє сплять,

Вони не побачать руки

Це їх вражає.

Не кайтеся, о ядро;

Вівер не робить.

Тут тортури,

А в Римі аврійський ганьба,

Набагато гірші тортури;

Раби мачухи.

Ах!

Ні!

Ніколи!

Воно рішуче піднімається

Вони вмирають, так.

Я не можу підійти близько.

Мене бере гель

А на лобі моє волосся підняте.

Я вбиваю дітей!

Ніжні діти.

Вони, хоча моя радість,

Вони в чиїй посмішці

Я вірив у прощення небес

І я їх привів до непритомності?

У чому я винен?

рішучий

Вони діти Полліона

Ось такий злочин.

Вони мертві для мене!

Я вмираю за нього.

І нехай не боляче, що його схожість.

Феріам.

Він йде до ліжка;

підняти кинджал;

видає жахливий крик;

від крику діти прокидаються.

Ах!

Ні!

Вони мої діти!

Він обіймає їх гірко плачучи.

Привіт!

Клотильда!