Aril - Fejd

Lågor flämtar i vår äril såsom längtan den förtär

Liksom aska är då soten som elden vi alla bär

Blott de ringa är så vackert, jag giver mig till skogen hän

Likt en fura för min stolthet svärjer livet som sy för sägn

Jag råder själv om alla tanker ty de tvivel i min själ

Jag sörjer livet för dess fägnand om livet är mig kärt

Såsom skuggspel uti natten leker ont för den som ser

Gillra fånga dödens ögon, vem skonar om ingen ber

Svaren stundar i vår levnad, jagar ödet som skall ske

Söka lyckan om de väntar, skänka tröst när sorgen led

Jag råder själv om alla tanker ty de tvivel i min själ

Jag sörjer livet för dess fägnand om livet är mig kärt

Om vår äril nu falnar en gång

Spå mina händar i det som finns kvar

Minnen av lågor i askan den grå

Ett järtecken varslar mig i en slocknade glöd

I var gnista en gyllne tår som ämnar att dö

Lågor flämtar i vår äril såsom längtan den förtär

Liksom aska är då soten som elden vi alla bär

Blott de ringa är så vackert, jag giver mig till skogen hän

Likt en fura för min stolthet svärjer livet som sy för sägn

Jag råder själv om alla tanker ty de tvivel i min själ

Jag sörjer livet för dess fägnand om livet är mig kärt

Om vår äril nu falnar en gång

Spå mina händar i det som finns kvar

Minnen av lågor i askan den grå

Полум’я задихається в нашій відливі, як туга, яку воно поглинає

Як попіл, сажа, як вогонь, який ми всі несемо

Тільки малі такі гарні, я йду в ліс

Як сосна для моєї гордості, життя клянеться, як шиє для легенд

Раджу собі всі думки, бо це сумніви в моїй душі

Я оплакую життя від його радості, якщо життя мені дороге

Як гра тіней у ночі, зло грає для того, хто бачить

Як ловити очі смерті, хто щадить, якщо ніхто не молиться

Відповіді залишаються в нашому житті, переслідуючи долю, яка має статися

Шукайте щастя, якщо чекають, дайте розраду, коли страждає горе

Раджу собі всі думки, бо це сумніви в моїй душі

Я оплакую життя від його радості, якщо життя мені дороге

Якщо зараз наші доручення випадуть один раз

Передбачити мої руки в тому, що залишилося

Спогади про полум'я в попелі сірому

Знак вуха попереджає мене згаслим сяйвом

У кожній іскри золота сльоза, яка має намір померти

Полум’я задихається в нашій відливі, як туга, яку воно поглинає

Як попіл, сажа, як вогонь, який ми всі несемо

Тільки малі такі гарні, я йду в ліс

Як сосна для моєї гордості, життя клянеться, як шиє для легенд

Раджу собі всі думки, бо це сумніви в моїй душі

Я оплакую життя від його радості, якщо життя мені дороге

Якщо зараз наші доручення випадуть один раз

Передбачити мої руки в тому, що залишилося

Спогади про полум'я в попелі сірому