Abschied - Nico

Seinem geiste bekenne ich mich

Ein sehnen verzehret sein schönes gesicht

Das ermattet von güte beschattet allmächtig ist

Sein körper bewegt sich nicht

Im traume sich endlich sein

Zwingen vergiþt

Den heulenden jubel erkenne ich nicht

Der mir den heiligen frieden zerbricht

Sein schweigender mund, seine schlafende brust

Harren zärtlich der süþen lust

Sein Körper bewegt sich nicht

Im traume sich endlich sein

Zwingen vergiþt

Я визнаю його дух

Туга поглинає його прекрасне обличчя

Той втомлений добром затінений всемогутній

Його тіло не рухається

Нарешті бути уві сні

Сила забуває

Я не впізнаю завивання радощів

Хто порушує мій святий спокій

Його мовчазний рот, його сплячі груди

Ніжно чекай солодкого пожадливості

Його тіло не рухається

Нарешті бути уві сні

Сила забуває