Chere véronique - Michel Polnareff

Chère Véronique, quand tu vas me lire

Chère Véronique, ne te moque pas

Chère Véronique, je voudrais te dire

Mais je n’ose pas

Chère Véronique, si nos deux familles

Etaient brouillées à mort autrefois

Du mur voisin, au travers des grilles

Moi, je rêve de toi

Et perché dans les banches

Du grand magnolia dominant le parc

J’ai passé l'été à te guetter

Chère Véronique, quand tu vas me lire

Chère Véronique, ne te moque pas

Chère Véronique, je voudrais te dire

Mais je n’ose pas

La nuit de la Saint-Jean

L’orage m'étouffait

Je cherchais le frais sous la véranda

Quand quelqu’un chanta

Chère Véronique, ta voix trouble et tendre

Cette nuit-là chantait ma chanson

Et j’ai perdu la tête à l’entendre

J’ai fui la maison

Depuis on me surveille, mais

Dans mon sommeil

J’effleure tes doigts, tes cheveux défaits

Tes yeux d’un bleuet

Chère Véronique, la nuit je délire

Et le matin t’arrache à mes bras

Chère Véronique, quand tu vas me lire

Ne te moque pas

Au petit jour, demain

Je pars pour longtemps

On m’envoie très loin

Moins pour travailler

Que pour t’oublier

Chère Véronique, quand tu vas me lire

Chère Véronique, ne te moque pas

Chère Véronique, je voudrais te dire

Mais je n’ose pas

Chère Véronique, jamais ne va lire

La pauvre lettre de son amoureux

Chère Véronique, car je la déchire

Et la jette au feu, et je la jette au feu, et je la jette au feu.

Шановна Вероніко, коли ти мене читаєш

Дорога Вероніко, не смійся

Шановна Вероніко, я хотів би тобі сказати

Але я не смію

Шановна Вероніко, якщо наші дві родини

Одного разу були забиті на смерть

З сусідньої стіни, через перила

Я, я мрію про тебе

І примостився в опалубці

Висока магнолія височіє над парком

Я провів літо, спостерігаючи за тобою

Шановна Вероніко, коли ти мене читаєш

Дорога Вероніко, не смійся

Шановна Вероніко, я хотів би тобі сказати

Але я не смію

Іоаннова ніч

Буря душила мене

Шукала прохолоду під верандою

Коли хтось співав

Шановна Вероніко, твій тривожний і ніжний голос

Того вечора співала мою пісню

І я втратив розум, почувши це

Я втік з дому

З тих пір за мною спостерігають, але

уві сні

Я розчісу твої пальці, твоє розпущене волосся

Твої волошкові очі

Дорога Вероніко, вночі я в маренні

І ранок зриває тебе з моїх обіймів

Шановна Вероніко, коли ти мене читаєш

Не смійтеся

На світанку, завтра

Я йду надовго

Вони посилають мене дуже далеко

Менше працювати

тільки щоб забути тебе

Шановна Вероніко, коли ти мене читаєш

Дорога Вероніко, не смійся

Шановна Вероніко, я хотів би тобі сказати

Але я не смію

Дорога Вероніко, ніколи не читайте

Бідний лист від коханого

Дорога Вероніко, бо я її розриваю

І кидаю його в вогонь, і я кидаю його в вогонь, і кидаю його в вогонь.