Dans la maison vide - Michel Polnareff

Le temps n’est plus où passaient les violons quand tu étais à la maison

Il a tant plu depuis tant de saisons, le temps n’est plus aux violons.

Moi dans la maison vide, dans la chambre vide je passe l'été à écouter

Cette symphonie qui était si belle et qui me rappelle un amour infini.

Moi dans la maison vide, dans la chambre vide je passe ma vie à regarder

Les oiseaux qui passent comme des menaces

Et j’entends l’automne, je n’attends personne.

Je me souviens de ce musicien un soir d’adieu à la maison

Je me souviens moi de ce musicien et de l’adieu sur son violon

Et chaque année lorsque l’année est finie, j’entends le violon de septembre

Et le passé comme une symphonie fait son entrée dans cette chambre.

Moi dans la maison vide, dans la chambre vide, je passe la nuit à écouter

Cette symphonie, aujourd’hui finie et qui me rappelle que tu étais belle.

Moi dans la maison vide, dans la chambre vide je passe ma vie à regarder

Les oiseaux qui passent comme des menaces

Et j’entends l’automne, je n’attends personne.

Moi dans la maison vide, dans la chambre vide, je passe ma vie à écouter

Cette symphonie qui était si belle et qui me rappelle un amour fini.

Dans la maison vide, dans la chambre vide, je passe ma vie à regarder

Les oiseaux qui passent comme des menaces

Et j’entends l’automne, je n’attends personne.

Пройшли ті часи, коли скрипки грали, коли ти був вдома

Стільки сезонів йшов дощ, що вже не час для скрипок.

Я в порожній хаті, в порожній кімнаті я проводжу літо, слухаючи

Ця симфонія, яка була такою прекрасною і нагадує мені про безмежну любов.

Я в порожньому домі, в порожній кімнаті я проводжу своє життя, спостерігаючи

Пропуск птахів як загроза

І чую падіння, нікого не чекаю.

Я пам’ятаю цього музиканта одного прощального вечора вдома

Я пам’ятаю цього музиканта і прощання на його скрипці

І кожного року, коли рік закінчується, я чую скрипку вересня

І минуле, як симфонія, входить у цю камеру.

Я в порожній хаті, в порожній кімнаті, ночую, слухаючи

Ця симфонія, тепер закінчена і яка нагадує мені, що ти був прекрасним.

Я в порожньому домі, в порожній кімнаті я проводжу своє життя, спостерігаючи

Пропуск птахів як загроза

І чую падіння, нікого не чекаю.

Я в порожньому домі, в порожній кімнаті, я проводжу своє життя, слухаючи

Ця симфонія, яка була такою прекрасною і нагадує мені про закінчене кохання.

У порожній хаті, в порожній кімнаті я проводжу своє життя, спостерігаючи

Пропуск птахів як загроза

І чую падіння, нікого не чекаю.