Conflitos - Dexter

Nessa noite pra dormir foi cruel

Passei a madrugada contando estrelas no céu

A depressão teve aqui pra me ver

Trouxe os amigos que eu não tive prazer em rever

Veio o ódio, a tristeza

A impaciência e também a descrença

Troquei até uma ideia pra disbaratinar

Mas não via à hora de poder me jogar

Umas ideia besta cheia de rancor

Meu coração entristeceu, sofreu, chorou

O ódio era aquilo só falava do mal, de droga, arma, vinganças e tal

Cheguei a perguntar pelo amor, onde estava

E o ódio respondeu que se trombasse o matava

Falou que o amor só pisava na bola

Só falava de alegria, de coisas da hora

Sei lá, é só pensar:

O ódio é cabuloso, atiça, promove a discórdia dos outros

Me dizia sem parar:

Você tem que cobrar

Essa pilantra que falhou com você tem que pagar

Se pan, é o seguinte, ele até tem razão

O que fazer com quem pratica traição?

Não sei não, moro?

Vou ficar de segunda

Será que compensa rajar a vagabunda?

Claro que sim, ela te fez se muleque

Corre atrás doidão

Mata essa pé de breque

Não não, deixa pra lá, não é o caminho

Mau acompanhado

Não, melhor sozinho

Lembranças más vêm

Pensamentos bons vai

Me ajude, sozinho eu penso merda pra caraí

O ódio ficou triste, parou de falar

Se ligou que não ia conseguir me arrastar

Ficou de canto só me observando

No deixa a tristeza veio se aproximando

Sorriu com maldade, sentou perto de mim

Olhou nos meus olhos e disse assim:

Da licença aqui, sou a tristeza

Como que cê ta?

Pela ordem?

Firmeza?

Você me conhece, já bati na sua porta

De vez em quando, to na sua bota

Lembra no dia que o Public faleceu

Então, eu vim aqui, naquele dia era eu

Você me emprestou seu coração pra eu ficar

Instalei e fiquei vários dias a te perturbar

Sou assim mesmo, chego e vou ficando

Se você fraquejar, acabo te matando

Te faço enlouquecer, te levo pro além

Sou cúmplice da morte, já matamos mais de 100

Milhões, bilhões, o número é infinito

Amarelo, preto, branco, pobre e rico

Magina, eu não sou preconceituosa

Namoro qualquer um, o vermelho, o rosa

Meu beijo é amargo, tem gostou de fel

Meu abraço é infeliz, traiçoeiro, cruel

Sua mãe também me conhece

Sua esposa dificilmente me esquece

Eu não sou Deus mas também posso estar aqui, ali, em qualquer lugar

Há!

Na cadeia, no asilo, no hospital

No orfanato e até mesmo no seu quintal

Em velório sempre estou presente

Em volta do caixão, do lado dos parentes

Depois eu levo eles pra casa

Fico anos e anos queimando como brasa

A tristeza falou demais, me atacou

Me deprimiu, me chateou

Eu sou ódio, maldade

Compaixão é raridade

Dá pra se contar nos dedos

Os irmão de lealdade

Acreditar?

Bem que eu gostaria, se pudesse, em tudo aquilo que os fulano me oferece

Mas eu não consigo, minha mente é confusa

Me liguei num volume embaixo da blusa

O aperto de mão pra mim já foi estranho

(Não conheço de lugar nenhum)

Já ta de bom tamanho

Senti um calafrio soprar na minha alma

E a minha pouca fé me pedia (muita calma)

(E esse fulano aí? que que ele falou de mim?)

É ruim de eu abraçar os elogios assim

A casa de Deus é o melhor lugar

Pra estar, refletir, pensar, se encontrar

Quero mudar, mas to sem direção

A descrença é foda, agoniza o coração

O suicídio é lento, minha guerra é intensa

(Que que ta acontecendo comigo, heim? dá licença)

A impaciência colou

Mas não teve paciência de esperar e se jogou

Nem ela conseguiu suportar o tédio

Perdeu a linha, tumultuou o prédio

Esses conflitos me judia

Vou pro meu descanso

Amanha é outro dia

É preciso ter linha de frente

A pior prisão, ladrão, é a da mente

Тієї ночі спати було жорстоко

Я провів ранок, рахуючи зірки на небі

Депресія була тут, щоб побачити мене

Я привів друзів, яких не мав задоволення знову бачити

Прийшла ненависть, смуток

 Нетерпіння, а також невіра

Я навіть обмінявся ідеєю на disbaratina

Але я не міг дочекатися, коли зможу зіграти сам

Безглузда ідея, повна злоби

Серце журилося, страждало, плакало

Про ненависть він говорив лише про зло, наркотики, зброю, помсту тощо

Я навіть запитала про кохання, де було

А ненависть відповіла, що якщо наткнеться на нього, то вб’є його

Він сказав, що любов просто скинула м’яч

Він говорив лише про радість, речі того часу

Я не знаю, просто подумай:

Ненависть гірка, вона збуджує, сприяє розбрату інших

Він постійно казав мені:

ви повинні заряджати

Цей шахрай, який вас підвів, повинен заплатити

Якщо пан, це наступне, він навіть правий

Що робити з тим, хто практикує зраду?

Не знаю, я живу?

Я залишусь у понеділок

Чи платить повій раджі?

Звісно, ​​вона зробила вам смулеку

бігти за божевільним

Вбийте цей ножний гальмо

Ні, ні, неважливо, це не спосіб

погано супроводжується

Ні, краще на самоті

приходять погані спогади

добрі думки йдуть

Допоможи мені, один я думаю лайно

Ненависть стала сумною, перестала говорити

Якби ти подзвонив, ти б не міг мене затягнути

Він залишився в кутку, дивлячись на мене

Нехай печаль не наближається

Він зло посміхнувся, сів біля мене

Він подивився мені в очі і сказав:

З ліцензії тут, я сумний

Як ти?

В порядку?

Твердість?

Ти мене знаєш, я вже стукав у твої двері

Час від часу він перетворюється на ваш черевик

Ви пам’ятаєте день, коли загинув Паблік

Отже, я прийшов сюди, того дня це був я

Ти позичив мені своє серце, щоб я міг залишитися

Я встановив його і просидів кілька днів, поки він не заважав

Я такий самий, приходжу й залишаюсь

Якщо ти ослабнеш, я тебе вб’ю

Я зводжу тебе з розуму, я веду тебе далі

Я співучасник смерті, ми вже вбили понад 100

Мільйони, мільярди, кількість нескінченна

Жовтий, чорний, білий, бідний і багатий

Магіна, я не упереджений

Я зустрічаюся з ким завгодно, з червоними, рожевими

Мій поцілунок гіркий, йому подобається фел

Мої обійми нещасні, зрадливі, жорстокі

Твоя мама мене теж знає

Твоя дружина мене рідко забуває

Я не Бог, але я також можу бути тут, там, де завгодно

Є!

У в’язниці, в притулку, у лікарні

У дитячому будинку і навіть у вашому дворі

Під час пробудження я завжди присутній

Коло труни, поруч рідні

Тоді я забираю їх додому

Я проводжу роки й роки, горячи, як вуглики

Смуток наговорив занадто багато, накинувся на мене

Мене пригнічено, засмутило

Я ненависть, зло

Співчуття зустрічається рідко

Можна порахувати на пальцях

Вірні брати

Вірити?

Я б хотів, якби міг, у всьому, що мені пропонує такий-то

Але я не можу, мій розум заплутався

Я ввімкнув гучність під блузкою

Рукостискання було вже дивним для мене

(не знаю ні звідки)

Це вже хороший розмір

Я відчув, як мою душу пройшов холод

І моя віра запитала мене (дуже спокійно)

(А цей хлопець там? що він сказав про мене?)

Мені погано приймати такі компліменти

Дім Божий — найкраще місце

Бути, розмірковувати, думати, зустрічатися

Я хочу змінитися, але не маю напряму

 Невіра відстойна, вона мучить серце

 Самогубство відбувається повільно, моя війна інтенсивна

(Що зі мною відбувається, га? Вибачте)

Нетерпіння застрягло

Але йому не вистачило терпіння чекати і грав

Навіть вона не витримала нудьги

Втратили лінію, зруйнували будівлю

Ці конфлікти ставлять мене під загрозу

Я йду відпочивати

Завтра інший день

Треба мати лінію фронту

Найгірша в’язниця, злодій, — це розум