Valentine - Maurice Chevalier

On se rappelle toujours sa première maîtresse

J’ai gardé d’la mienne un souvenir pleine d’ivresse

Un jour qu’il avait plu

Tous deux on s'était plu

Ensuite on se plut de plus en plus

J’lui d’mandait son nom, elle me dit Valentine

Et comme elle suivait chaque soir la rue Custine

Je pris le même chemin

Et puis j’lui pris la main

J’lui pris tout enfin

Elle avait des tout petits petons, Valentine, Valentine

Elle avait des tout petits tétons

Que je tâtais à tâtons, Ton ton tontaine

Elle avait un tout petit menton, Valentine, Valentine

Outre ses petits petons ses petits tétons son petit menton

Elle était frisée comme un mouton

Elle n'était pas une grande intelligence

Mais dans un plumard, ça n’a pas d’importance

Quand on a dix-huit ans

On n’en demande pas tant

Du moment qu’on s’aime, on est content

Elle n’avait pas un très bon caractère

Elle était jalouse et même autoritaire

Pourtant, j’en étais fous

Elle me plaisait beaucoup

Parce que surtout

Elle avait des tout petits petons, Valentine, Valentine

Elle avait des tout petits tétons

Que je tâtais à tâtons, Ton ton tontaine

Elle avait un tout petit menton, Valentine, Valentine

Outre ses petits petons ses petits tétons son petit menton

Elle était frisée comme un mouton

Hier, sur le boulevard, je rencontre une grosse dame

Avec des grands pieds, une taille d’hippopotame

Vivement elle m’saute au cou

Me crie bonjour, mon loup

Je lui dis pardon, mais qui êtes vous

Elle sourit voyons, mais c’est moi, Valentine

Devant son double menton, sa triple poitrine

Je pensais, rempli d’effroi

Qu’elle a changé, ma foi

Dire qu’autre fois

Elle avait des tout petits petons, Valentine

Mais ils sont enflés à présent Valentine

Elle avait des tout petits tétons des vraie p’tite pommes

Non non j’aime mieux parler d’autre chose voila

Elle avait elle avait un tout petit menton, avec une p’tite pincette

Elle en a quatre ou cinq mentons maintenant

Oh cette pauvre petite Valentine ça d’vrait pas être permis ça non

C’est des trucs qui ne devarait pas être permis

Non

Ми завжди пам'ятаємо свою першу коханку

Я зберіг свою пам’ять, повну сп’яніння

Одного разу, коли пішов дощ

Ми обоє подобалися один одному

Тоді ми все більше подобалися один одному

Я запитав її ім'я, вона сказала мені Валентина

І коли вона щовечора ходила по вулиці Кастін

Я пішов тим же шляхом

І тоді я взяв її за руку

Нарешті я забрав у нього все

У неї були крихітні пальчики, Валентин, Валентин

У неї були крихітні соски

Те, що я намацав, твоя тонна тонна

У неї було крихітне підборіддя, Валентина, Валентина

Крім її мізинців, її маленькі соски, маленьке підборіддя

Вона була кучерява, як вівця

Вона не була великим розумом

Але в мішку це не має значення

Коли тобі буде вісімнадцять

Ми не просимо стільки

Поки ми любимо один одного, ми щасливі

Вона мала не дуже гарний характер

Вона була ревнива і навіть владна

Але я був злий

Вона мені дуже сподобалася

Тому що понад усе

У неї були крихітні пальчики, Валентин, Валентин

У неї були крихітні соски

Те, що я намацав, твоя тонна тонна

У неї було крихітне підборіддя, Валентина, Валентина

Крім її мізинців, її маленькі соски, маленьке підборіддя

Вона була кучерява, як вівця

Вчора на бульварі зустрів товсту пані

З великими ногами, розміром з бегемота

Сильно вона стрибає мені на шию

Крикни мені, мій вовчику

Я кажу йому вибачте, але хто ви

Вона посміхається, давайте подивимось, але це я, Валентин

Перед подвійним підборіддям, потрійними грудьми

— подумав я, сповнений жаху

Що вона змінилася, моя віра

Скажи це один раз

У неї були крихітні пальчики на ногах, Валентине

Але вони зараз опухли, Валентина

У неї були дуже маленькі соски, справжні маленькі яблука

Ні, я вважаю за краще говорити тут про щось інше

У неї було дуже маленьке підборіддя з невеликим пінцетом

Зараз у неї чотири чи п’ять підборіддя

О, бідний маленький Валентин, цього не можна допускати

Це речі, які не слід дозволяти

Ні