Paris Stay the Same - Maurice Chevalier

Christmas makes me realize how greatly things do change

Friends lose touch, people age, and family moves away

But it is what had stayed the same that gives me the most tears

For I’ve had the same Christmas cake for almost thirty years

Granny made it back in sixty-eight and gave it to my mom

Who gave it to her uncle who gave it to her son

Who then gave it to me and that is where it stuck

For I was only three months old and clearly out of luck

Each Christmas of my childhood that fruit-brick would return

My mom would place it on a plate and tell me I must learn

That it is rude to get a gift and not put it to use

And every year I’d take a bite and chip another tooth

After fifteen years of misery I’d had all I could take (All I could take)

That summer I went camping and dropped it in the lake (In the lake)

I thought that I was rid of it, but on Christmas eve (Christmas eve)

There it was «from Santa Claus» under the Christmas tree (Christmas tree)

Each year I’d try to lose it but it would just return

So I cried out «oh why have I been given such a burden?»

A voice replied, «it's not a curse, but the greatest gift»

«For when all else abandons you, you will still have it.»

For all of man’s creations slowly waste away

Relationships do crumble and buildings do decay

The pyramids and Stonehenge slowly disappear

But if they were made of Christmas cake they’d last a million years

Різдво дає мені зрозуміти, як сильно все змінюється

Друзі втрачають зв’язок, люди старіють, а сім’я роз’їжджається

Але саме те, що залишилося незмінним, викликає у мене найбільше сліз

Бо в мене той самий різдвяний торт майже тридцять років

Бабуся зробила його назад у шістдесят вісім і віддала моїй мамі

Хто подарував йому дядькові, хто дав йому синові

Хто потім дав мені, і ось де воно застрягло

Бо мені було лише три місяці, і мені явно не пощастило

Кожного Різдва мого дитинства повертався той фрукт-цеглинка

Моя мама клала на тарілку й казала, я му навчитись

Про те, що не не використовувати подарунок — це непристойно

І щороку я кусав і виламував ще один зуб

Після п’ятнадцяти років біди я мав усе, що міг взяти (все, що міг взяти)

Того літа я пішов у похід і кинув його в озеро (В озеро)

Я думав, що позбувся цього, але напередодні Різдва (Різдвяний вечір)

Там було «від Діда Мороза» під ялинкою (ялинкою)

Щороку я намагався втратити це але воно просто поверталося

Тож я закричав: «О, чому мені дав такий тягар?»

Голос відповів: «це не прокляття, а найбільший дар»

«Бо коли все інше покине вас, ви все одно матимете це».

Бо всі людські творіння повільно зникають

Відносини руйнуються, а будівлі руйнуються

Піраміди і Стоунхендж повільно зникають

Але якби їх зробили з різдвяного торта, вони прослужили б мільйон років