Женщина - Краденое солнце

Я безногий и безрукий

Женщины смеются надо мной.

Некрасивый, с наглым взглядом,

Но в душе совсем я не такой!

Но в душе совсем я не такой!

Но в душе совсем я не такой!

Где бы взять такие крылья,

Чтоб взлететь на подоконник,

Где бы взять такие руки,

Чтоб касались бы земли,

Жил как птица в поднебесье

И хватал руками женщин,

И покуда солнце светит

Были б бабы все мои!

Были б бабы все мои!

Были б бабы все мои!

Но не любят меня дети

И плюют в меня старухи

Всё же я ещё надеюсь

Оторваться от земли

Голову просунув в петлю,

Взмою в небо, словно птица

Никогда мне не проститься,

Но я умер, как герой!

Но я умер, как герой!

Но я умер, как герой!

Я безногий і безрукий

Жінки сміються з мене.

Некрасивий, з нахабним поглядом,

Але в душі зовсім я не такий!

Але в душі зовсім я не такий!

Але в душі зовсім я не такий!

Де взяти такі крила,

Щоб злетіти на підвіконня,

Де взяти такі руки,

Щоб торкалися би землі,

Жив як птах у піднебессі

І хапав руками жінок,

І поки сонце світить

Були б баби всі мої!

Були б баби всі мої!

Були б баби всі мої!

Але не люблять мене діти

І плюють у мені баби

Все ще я ще сподіваюся

Відірватися від землі

Голову просунувши в петлю,

Змию в небо, наче птах

Ніколи мені не розпрощатися,

Але я помер, як герой!

Але я помер, як герой!

Але я помер, як герой!