Carmina Burana: I. Fortuna imperatrix mundi. O fortuna - Gerda Hartmann, Richard Brünner, Rudolf Knoll

O Fortuna

velut luna

statu variabilis,

semper crescis

aut decrescis;

vita detestabilis

nunc obdurat

et tunc curat

ludo mentis aciem,

egestatem,

potestatem

dissolvit ut glaciem.

Sors immanis

et inanis,

rota tu volubilis,

status malus,

vana salus

semper dissolubilis,

obumbrata

et velata

michi quoque niteris;

nunc per ludum

dorsum nudum

fero tui sceleris.

Sors salutis

et virtutis

michi nunc contraria,

est affectus

et defectus

semper in angaria.

Hac in hora

sine mora

corde pulsum tangite;

quod per sortem

sternit fortem,

mecum omnes plangite!

O Fortune,

like the moon

you are constantly changing,

ever waxing

and waning;

hateful life

now oppresses

and then soothes

as fancy takes it;

poverty

and power

it melts them like ice.

Fate — monstrous

and empty,

you whirling wheel,

you are malevolent,

well-being is vain

and always fades to nothing,

shadowed

and veiled

you plague me too;

now through the game

I bring my bare back

to your villainy.

Fate, in health

and virtue,

is against me

driven on

and weighted down,

always enslaved.

So at this hour

without delay

pluck the vibrating strings;

since Fate

strikes down the strong man,

everyone weep with me!

О Фортуна

velut luna

statu variabilis,

semper crescis

aut decrescis;

vita detestabilis

нунк обдурат

et tunc curat

ludo mentis aciem,

егестатем,

potestatem

dissolvit ut glaciem.

Sors immanis

et inanis,

rota tu volubilis,

статус малус,

вана салюс

semper dissolubilis,

обумбрата

et velata

michi quoque niteris;

nunc per ludum

спинка гола

fero tui sceleris.

Sors salutis

et virtutis

michi nunc contraria,

est effectus

et defectus

семпер в ангарії.

Hac in hora

sine Mora

тангітовий пульс;

qod per sortem

грудна форма,

mecum omnes plangite!

О Фортуна,

як місяць

ти постійно змінюєшся,

депіляція воском

і згасає;

ненависне життя

тепер пригнічує

а потім заспокоює

як фантазії;

бідність

і влада

це розтоплює їх, як лід.

Доля — жахлива

і порожній,

ти кружляє колесо,

ти злий,

благополуччя марне

і завжди зникає,

затінений

і завуальованим

ти також мучиш мене;

тепер через гру

Я приношу голу назад

на твоє злодійство.

Доля, на здоров’я

і чеснота,

проти мене

їхав далі

і обтяжений,

завжди поневолений.

Тому о цієї години

без затримки

пощипувати вібраційні струни;

від долі

вбиває сильного чоловіка,

всі плачуть зі мною!